Розділ 25.

Увечері маєток сім’ї Вітеле сяяв золотом і кришталем. Урочистий прийом був розкішним — музика, десятки гостей, шампанське, дорогі сукні та суворі чоловіки у костюмах. Арія йшла поруч із Массімо, тримаючись за його руку. Вона почувалася впевненіше, ніж раніше, бо тепер була його дружиною — по-справжньому.

Массімо з кимось говорив про справи, а Арія стояла неподалік, обережно оглядаючи зал.
І саме тоді вона побачила Каммілу.

У тісній темнішій ніші позаду колони.
Вона стояла так, ніби чекала на момент.

Арія не хотіла слухати чуже, але Камміла сама притягнула Массімо за рукав, змусивши його відійти на кілька кроків убік.

Арія завмерла — і почула.

— Ти все одно довго з нею не протягнеш, — ядовито прошепотіла Камміла, проводячи пальцем по лацкану його піджака. — Арія тобі набридне. Вона для тебе лише нова іграшка.
Коли ти це зрозумієш… я буду чекати.

Массімо навіть не кліпнув.
Він узяв її руку і відштовхнув від себе, холодно і твердо.

— Камміло. — Його голос був небезпечним. — Так, у нас колись був секс. Просто секс. І нічого більшого — ніколи.

Камміла здригнулася.

— Але я не дозволю тобі отак говорити про мою дружину. Більше ніколи.

Вона скривилася, але Массімо не зупинявся:

— І ще. Я знаю, що в день весілля ти наговорила Арії брудних дурниць. Залякала її.
Це був твій останній шанс.

Він підступив ближче, нахилився, і його голос став льодовим:

— Тримайся подалі від мене. І від Арії.
Мені достатньо одного разу, щоб дати попередження. Другий буде іншим.

Камміла відступила, вперше по-справжньому перелякана.

Массімо розвернувся — і відразу зустрів погляд Арії.
Вона стояла кількома метрами далі, але чула все.

Її серце м’яко стислося — не від страху.
Від зворушення.

Він захищав її.
Він поставив її на перше місце.
Він показав межу, яку ніхто не має права переступити.

Арія підійшла до нього повільно, на мить торкнувшись його руки.

— Дякую… — прошепотіла вона тихо, але так щиро, як ніколи.

Массімо поглянув на неї тепліше, ніж будь-коли.

— Я не дозволю нікому образити тебе, Аріє.
Ти моя дружина. І я завжди буду на твоєму боці.

Вона усміхнулася — маленькою, але щасливою усмішкою, яку бачив лише він.