Чи потрібно говорити, що решту часу я працювала під враженням від приходу Володимира, а посмішка решту дня не сходила з моїх губ??
Я не просто працювала, я буквально літала від щастя і передчуття магазином, заряджаючи своїм позитивом кожного покупця й з нетерпінням чекаючи вечора. Було цікаво, що буде коли він прийде, куди ми підемо? Що саме будемо робити?
І так, мене ще трохи бентежив його вік, але Володя настільки сильно мене зачарував і заінтригував собою, що про це я вже думала набагато менше...
За годину до завершення робочого дня я саме обслуговувала клієнтку, коли почула, що відчинилися двері магазину, й, обернувшись, щоб привітатись, на мить знову розгубилась, побачивши Володимира. А... Я одразу поглянула на годинник на стіні, щоб пересвідчитись чи не помилилась я час, та стрілки показували десять хвилин на восьму - ще ж рано...
На моє німе запитання чоловік посміхнувшись кутиком губ мені підморгнув, кивнув головою в бік клієнтки, а сам сів на пуфик для примірки взуття...
Чесно, хотілось розсміятись — здоровенний мужик сидить на низькому пуфику в магазині — цікаве видовище. Та й йому самому однозначно незручно: он не знає, куди свої довгі міцні ноги подіти, бо, витягнувши їх, перекриває прохід між стійками з одягом...
Побачивши, що я на нього дивлюсь і посміхаюсь, чоловік теж мимоволі посміхнувся, а я не стрималась і йому підморгнула. Ну а що, йому можна, а мені ні?
Схоже, це дуже сподобалось Володі, бо посміхатись він став ширше, а я вже не могла дочекатись, коли клієнтка зробить нарешті свій вибір і піде — дуже вже хотілось приділити час чоловіку, що не спускав з мене своїх гіпнотичних очей...
Коли ж за кілька хвилин за нею нарешті зачинились двері, я з посмішкою підійшла до Володимира.
— Ти прийшов раніше...
Він, посміхнувшись, встав й опинився майже впритул до мене, а його рука одразу впевнено лягла на мою талію.
— Звільнився раніше й не став більше чекати. Хотів тебе побачити...
Ох, блін... Мої щоки одразу порожевіли, а на обличчі засяяла посмішка, від чого й Володя посміхнувся, а тоді його очі опустилися на мої губи.
— Хочу тебе поцілувати, — хрипко промовив він, знову дивлячись у мої очі. — Дозволиш?
Не в змозі щось сказати, я лише згідно кивнула, й вже за мить його теплі губи накрили мої. Спершу лагідно, немов обережно куштуючи, та, як тільки я розімкнула губи щоб відповісти, глухо рикнувши, Володя немов зірвався й став цілувати мене вимогливо, владно поглиблюючи поцілунок, вириваючись своїм язиком до мого рота.
Ох... У мене буквально підкосилися ноги від цього поцілунку, й, щоб не впасти, я однією рукою вхопилась за куртку Володимира, а іншу поклала на його шию, з усією пристрастю відповідаючи на цей вимогливий поцілунок. Чоловік теж міцніше притиснув мене до своїх широких грудей однією рукою, а іншою зарився в моє волосся на потилиці, трохи відтягуючи назад, закидаючи мою голову й цілуючи ще глибше й вимогливіше — хоч куди вже більше!
Його язик вивчав глибини мого рота, сплітався з моїм язиком, пестив, а тоді я відчула, як його рука з моєї талії спустилась до сідниці й стисла її, втискаючи мене в тіло Володимира. Крізь усі шари одягу я відчула, наскільки чоловік збуджений, й від цієї близькості з мене мимоволі вирвався уривчастий тихий стогін, який трохи привів мене до тями, нагадуючи, де я, чорт забирай, знаходжусь!
— Стій. Чекай, — я заледве змогла розірвати цей поцілунок, бо Володя не хотів мене відпускати. — Чекай, будь ласка, я ж на роботі. Зараз може хтось зайти... А я тут...
Видавши невдоволений стогін, Володя таки відхилився, впершись своїм чолом у моє чоло й важко дихаючи.
— Так... Вибач, що накинувся... Просто ти нереально солодка... Не міг зупинитись...
Ох... Його голос звучав настільки спокусливо, що мені довелось на кілька секунд прикрити очі, щоб вгамувати збудження всередині себе...
Капець, а якби хтось увійшов, а я тут...
Але це було настільки неймовірно солодко й гаряче - що втриматись було дуже важко... Зараз губи трохи палило, серце гупало в грудях, та я не могла не посміхатись... Навіть не думала, що наш поцілунок буде настільки пристрасним і гарячим!
Володя теж стримано посміхнувся, поцілував мене в чоло, скроню, щоку, кутик губ. На мить накрив мої губи, а тоді зі стогоном відсунув мене від себе...
— Мені не можна тебе торкатись, бо я не стримаюсь і знову тебе поцілую... — пробасив чоловік, а я мимоволі збентежилась і вкрилася мурашками. — Коли там у тебе закінчується робочий час?
— Ще пів години...
— Чорт, це довго... — Володя оглянув мене, тоді магазин й знову повернувся поглядом до мене. — Може, тебе викрасти?
Розсміявшись, я лише похитала головою.
— Доведеться тобі потерпіти...
І наче на підтвердження цих слів у магазин зайшли дві дівчини і старша жінка, тож я відволіклась на пізніх покупців...
Володимир знову сів на своє місце й не зводив з мене свого гарячого погляду, поки я допомагала вибрати одяг для покупців, а тоді оформлювала покупку. За роботою час збіг дуже швидко, тож, як тільки покупці пішли, я стала перевзуватись, одягнулась і почала вимикати все, щоб зачинити магазин. А як тільки все було зроблено, а магазин зачинений, — вмить опинилась у міцних обіймах Володі.
— Нарешті. Тепер я точно тебе викрадаю...
#380 в Любовні романи
#29 в Молодіжна проза
сайти знайомств, кохання в інтернеті, побачення пригоди гумор
Відредаговано: 15.11.2026