Кохання.ua

Розділ 18

Аааааааа.....

Він мене цілує!!! Цілує!!!

Його гарячі, повні губи досить різко накривають мої, проте цілує Володя досить ніжно, м'яко пестячи мої губи, але не насідає і не поглиблює поцілунок. Його коротка щетина трішки поколює, наче дражнить ніжну шкіру навколо губ...

У мої легені глибокою, терпкою хвилею увірвався мускусний, пряно-димний аромат чоловіка, від якого мої мізки буквально попливли...

А я... Я, як той тормоз, просто заклякла. Завмерла і... Коли до загальмованої мене нарешті дійшло, що Володя мене цілує, і я вже хотіла відповісти, чоловік відсторонився на кілька сантиметрів, усе так само нависаючи наді мною, й подивився мені в очі, немов оцінював, який вау-ефект справив на мене своїм поцілунком...

Дивитися на нього ось так, коли між нами лише кілька сантиметрів, коли в легенях його аромат, а його губи спокусливо усміхаються... Ох... У грудях аж кисень застигає, а я очей від Володимира відвести не можу. І хочу... Ще хочу! Хочу ще раз поцілунку з ним і цього разу відповісти на нього! Та він, м'яко посміхнувшись, повернувся на своє місце...

— Злякав?..

 — Ні... Ні, просто це було... неочікувано...

Я знову на всі очі дивилася на цього чоловіка і... не знала, що ще сказати...

— Тоді я радий, що не злякав тебе, дівчинко. А тепер біжи, бо спізнишся на автобус.

Володимир кивнув мені в бік автовокзалу, а до мене лише зараз дійшло, що ми вже приїхали, і мені справді краще поспішити, бо ще потрібно знайти, де стоїть автобус. Чорт! Ну от чому мені приперло зустрітися з ним саме сьогодні, коли я маю їхати й не можу залишитися з ним довше...

Вмикаю телефон, дивлюся на годинник і розумію, що до відправлення трохи менше ніж двадцять хвилин. І від цього так прикро, що мушу йти від Володимира, що наше знайомство виявилося таким... коротким...

— Так, ти правий.

Посміхнувшись, кладу телефон у сумочку і знову підіймаю на чоловіка очі.

— Було приємно познайомитися, Володимире... 

— І мені, Яро, — киває він, не спускаючи з мене темного погляду.

Я вже тягнуся до ручки дверей, коли...

— Я можу тебе дещо попросити?

Здивовано поглянувши на чоловіка, я ствердно киваю.

— Не дзвони мені сьогодні. Зідзвонимося вже завтра, добре?

А-м... Дивне якесь прохання, та я знову ствердно киваю...

— Добре. Тоді до зустрічі?

 — До зустрічі, Ярино...

Я виходжу з автомобіля й іду до автовокзалу. Коли обертаюся вперше, автомобіль Володимира ще стоїть, та коли доходжу до самого вокзалу — його вже немає...

Я ніби на якомусь автопілоті знаходжу свій автобус, займаю вільне місце в салоні й, прикривши очі, немов знову бачу погляд Володимира...

У душі якісь дивні почуття, сумбурні... Він мені сподобався. Такий чоловік, як він, просто не міг не сподобатися, от тільки...

Мені хотілося запитати, скільки насправді йому років, бо... Не знаю... Він старший. Видно, що набагато, а я не знаю, чи... Ну як це — бути з таким чоловіком? Чим я можу його зацікавити?.. Я ж... Проста дівчина. Студентка. Мені лише двадцять, а він... Він дорослий, досвідчений і, видно, що добре забезпечений чоловік, і... Ну, не знаю...

Якось розгублено кручу в руках телефон і борюся із собою, бо зараз, коли його немає поруч, коли він не бентежить мене своїм поглядом, мені хочеться набрати його й поставити безліч запитань! Головне з яких — тобі справді тридцять два?

І блін... Я шкодую, що зтормозила й не відповіла на його поцілунок! Натомість я що? Правильно, завмерла, наче той переляканий равлик. От що він про мене подумав?!

— Бляха, Яро, ти не тормоз! Ти ручнік!

Бурчу тихо, сердита сама на себе, і знову й знову прокручую в голові нашу зустріч. Свою поведінку. Його слова. Цей поцілунок, який досі відчуваю на губах, наче клеймо...

Автобус уже давно рушив, за темним вікном час від часу мелькають темні обриси дерев, а я думаю лише про Володимира і про те, скільки йому насправді років. А тоді не витримую і таки пишу йому повідомлення:

«Ти просив не дзвонити, та все ж не можу не спитати: тобі справді тридцять два?»

Лише відправивши повідомлення, я розумію, що не потрібно було питати про це ось так! Та щойно хочу видалити його, бачу дві сині галочки — прочитано.

Міцно заплющую очі й подумки знову себе сварю! Дурна! Не могла почекати з цим питанням до завтра?! Але ж, бляха, чомусь не могла! Це вперше мене так зацікавив і заінтригував чоловік. І все б нічого, та все ж мене бентежить те, наскільки він дорослий, старший за мене!

Я знову повертаю погляд до переписки, проте відповіді від Володимира так і не отримую.

Ні цього вечора.

Ні наступного дня...

Він не писав і не телефонував, хоча я й пізніше написала йому повідомлення, та відповіді від нього так і не було.

Це було неприємно... Якось навіть образливо. Навіщо було говорити, що зателефонує завтра, щоб потім не дзвонити? Чи він сказав це просто для того, щоб не образити мене в очі, а зараз...

Я ж усе-таки не дурна. Прекрасно знаю, як чоловіки говорять, що «подзвонять», а потім просто зникають, коли дівчина їм уже не цікава. Коли вони вже взяли від неї те, що хотіли. А Володя... Схоже, він просто зрозумів, що я для нього ще мала. Та й я сама ще й таке повідомлення йому написала...

Ну чи не дурна?..

Пробувши півтора дня вдома, я поїхала назад до Києва, адже потрібно було повертатися на роботу. Проте й тут я не могла не думати про Володимира. От не вилазив він із моїх думок! Я знову й знову ставила собі запитання: а якби я повелася по-іншому, якби була більш розкутою, якби відповіла на поцілунок, він би зателефонував? Чи всерівно порахував би мене замалою для нього?

Я раз у раз перевіряла телефон, дивлячись, чи не пропустила його дзвінок, чи не написав він повідомлення, та телефон мовчав. А ще через два дні я зрозуміла, що, схоже, моя думка про те, що він сказав оте «зідзвонимося» просто для замилювання очей, була правильною. Навіть оте його прохання  «не дзвони сьогодні», та й те, що він навіть не попросив написати йому, коли доїду додому, хоча раніше просив, — усе це говорило про те саме. І це мене неабияк засмучувало... Було капець як прикро...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше