Наступні три дні я переписуюсь одразу з двома чоловіками й майже ігнорую Кирила - думала йому дійде що я не налаштована на наступні з ним зустрічі, проте він все не здається - постійно пише і через день дзвонить. Проте я теж не збираюсь змінювати свою думку на рахунок нього, а тому, відписую односкладно, а коли він дзвонить, намагаюсь скоріше закінчити розмову, засилаючись на втому і роботу. Потрохи мене починає це напружувати і я вирішую при наступному дзвінку таки відшити його остаточно, й від цієї думки одразу стає якось легше дихати - а то справді, і зустрічатись з ним не збираюсь і чомусь відмовити на пряму не наважуюсь.
А от спілкування з двома іншими чоловіками мені подобається, і що не дивно, з кожним по своєму. Олег продовжує ніжно і м'яко залицятись і ще за три дні, я такий даю йому свій номер телефону.
- Привіт Ярино.
- Привіт..
Я вже лежала в ліжку після важкого робочого дня коли він мене набрав.
- Мені дуже сподобалось наше спілкування, і я радий, що ти наважилась дати мені свій номер.
Голос в Олега був м'який і досить приємний на слух
- Дякую, мені теж сподобалась з тобою листуватись.
- І голос в тебе по телефону дуже гарний. Ніжний такий. Мені здається ти вся така, ніжна-ніжна дівчинка..
- А-м.. не знаю.. напевне, але я точно не зовсім вже аж така ніженка!
Я можливо і ніжна, проте точно не зефірна панночка. Характер я маю. Як і внутрішню силу, але насправді просто мало кому її демонструю.
- Така ти мені ще більше подобаєшся! - я чую усмішку в голосі Олега, і сама посміхаюсь у темряву - Ти писала що любиш оркестрову музику, це дійсно так?
- Так - я згідно киваю, а потім сміюсь сама з себе, бо ж він того не бачить - Я якось попала в будинок культури на творчий звіт музичної школи, і мені дуже сподобалось живе звучання струнних і духових інструментів, після почала більше слухати таку класичну музику в оркестровій обробці.
- Це прикольно, мені теж подобається. А ти чула як звучить орган?
- Наживо ні, лише в записі, а що?
- Хочу запросити тебе на невеличкий концерт який відбудеться в костелі Святого Миколая в цю суботу. Підеш зі мною?!
Ух ти! В мене аж дихання перехопило! Класс!! На таке побачення я з радістю сходжу - тому одразу погоджуюсь і тепер буду з нетерпінням чекати на суботу, до якої ще цілих два дні!
За те що я в неділю вийшла у свій вихідний, власниця магазинчика де я працюю, запропонувала мені ще один вихідний в суботу, а я користуючись її щедрістю, попросила ще один вихідний в понеділок, щоб з'їздити до дому до батьків, яких вже не бачила кілька місяців. І от тепер думаю що ж робити, адже я спеціально попросила ще один вихідний, щоб побути довше в дома, хотіла провести більше часу з рідними, а тепер.. ну не могла я відмовитись сходити на концерт органної музики! Тож.., щоб приїхати додому таки в суботу, доведеться замовляти місце і їхати на автобусі, витрачаючи утричі більше коштів, ніж поїхала б електричкою, але що вже..
Зате, я сходжу на концерт органної музики! Тож навіть якщо Олег виявиться знову не тим самим - я хоч на концерті побуваю!!!
За цими думками я знову заходжу на сайт, і помічаю нове повідомлення від Володимира. От чомусь назвати його скорочено Вовою, в мене навіть язик не повертається, настільки його владна енергетика передається навіть крізь повідомлення.
Я лише одне не можу зрозуміти - що такий чоловік як він, робить на сайті знайомств?! Я його ще навіть не бачила наживо, та дивлячись на його фото, читаючи повідомлення що він пише - мені здається що в нього й так немає відбою від жінок, тоді чому він тут зареєструвався?
"Доброго вечора дівчинко. Чому ще не спиш?"
От читаю його повідомлення і не зовсім розумію як реагувати.. От це його "дівчинко" - з однієї сторони приємно, а з іншої, наче я геть маленька і він цим словом майже щоразу це підкреслює. Як і ось це "чому не спиш?" - я розумію що вже майже північ, а він наче татусь одразу, чому не спиш...
Ці думки знову і знову заповзають в мою голову, та я себе обсмикую й фиркаю, блін, накручую сама себе на рівному місці, тому переключаюсь на легкий флірт і відписую:
"Доброго вечора. Та я власне вже в ліжечку, просто не спиться..."
Відправляю, а сама думаю - чи не занадто?!
"Ммм.. зрозуміло.."
Прилітає від нього, а в мене одразу виникає логічне питання - що цікаво йому зрозуміло? Так і хочеться це запитати, проте пишу я зовсім інше:
"А ти чому не спиш?"
Біля хвилини я дивлюся як бігає позначка Володимир пише, й чекаю що ж він там таке велике пише, проте може він просто не знає що краще написати, тому пише - стирає і знову пише, таке теж може бути.. Не встигаю додумати, бо таки приходить повідомлення:
"В мене сьогодні був важкий і нервовий день. Я лише недавно опинився вдома і зараз точно не засну від того який в голові сумбур з думок. Хотів на щось перемикнутися, відволіктись, та телевізор чи соціальні мережі не допомогли, от подумав може якщо ти ще не спиш, полистуємось.."
Ого.. я очікувала якоїсь банальної ввічливої відповіді, типу "не спиться" абощо, але щоб аж так розгорнуто.. Перечитую ще раз його повідомлення, й вже хочу почати писати відповідь, проте в голову приходить зовсім інша думка..
"Якщо хочеш, можемо поспілкуватись телефоном, щоб вже точно тебе відволікти від інших думок.."
Відсилаю, і на мить зажмурюю очі такі мене емоції враз охоплюють. Здається що я цим повідомленням перетнула якусь невидиму межу, яка.. що?.. я навіть сама себе в цей момент не можу зрозуміти. А ще мені чомусь страшно що Володимир відмовиться, або взагалі перехоче далі зі мною спілкуватись..
Я дивлюсь як рухається курсор, бо чоловік щось пише, і розумію що я чомусь завмерла в очікуванні його відповіді. І на цей раз схоже чоловік таки дійсно пише, тоді стирає, бо якісь секунди курсор перестає блимати, а тоді знову пише, й за кілька секунд що здаються безмежно довгими від нього таки приходить:
"Даси свій номер?"
#380 в Любовні романи
#29 в Молодіжна проза
сайти знайомств, кохання в інтернеті, побачення пригоди гумор
Відредаговано: 15.11.2026