Розділ 6

Наступні два дні проходять для мене в нетерпеливому очікуванні майбутньої зустрічі з Марком. 

Усі ці два дні ми з ним лише листуємося. Він не поспішає дзвонити, не нав'язується, але пише постійно. Як я?. Як в мене справи? Розпитує про мою роботу, вподобання і плани. Єдине що мене шкребе, це те що він постійно зайнятий в вечері. Зранку і вдень він є на сайті, але варто мені написати вже опісля восьмої, то відповідь я отримаю лише зранку і це якось.. дивно.

Проте я намагаюсь себе не накручувати, бо ж ми все ж практично незнайомці, та й щось таке можна скоро буде запитати в нього наживо, тож..

Я з нетерпінням чекаю неділю!

На роботі все йшло як завжди. Олег після нашого "побачення" більше не пише і не дзвонить - чим дуже тішив, бо чесно я трохи нервувала, думала ще й тут мені напише якусь гидоту, але на щастя - від нього було тихо.

 Сьогодні субота, я закінчила свій робочий тиждень, і задоволено впала на ліжко, одразу вмикаючи телефон й перевіряючи останнє повідомлення до Марка, точніше чи відповів він на моє питання:

"На завтра все в силі?"

Проте відправлене от шостій вечора повідомлення, так і висіло в непрочитаних.. 

Чомусь зробилось неприємно і якось.. не знаю, ніхто нічого поки нікому не обіцяв, але мені здається дивною така поведінка Марка. Плюнувши на нього і від нема-чого-робити, я заходжу на головну сторінку сайту і знову роблю розширений пошук чоловіків по тих же самих критеріях що і минулого разу й починаю переглядати фото яких мені один за одним викидає сайт.

Не те, не той, не такий, ні, ні, ні... - я прогортаю фотографії одну за одною, поки мій погляд не чіпляється за красивого світловолосого хлопця, з дражливою посмішкою.. Артем. 26-років. Гарний. Переходжу до його профілю, який рясніє даними про хлопця - працює, любить спорт, музику, активний відпочинок, має автомобіль, шукає серйозних стосунків..

Хм.. Такий нічого екземпляр. Знову повертаюсь до його фото. Світле хвилясте волосся, трохи витягнуте, проте мужнє обличчя, напівусмішка і голубі очі, щоправда, погляд трохи холодний, чи то так здається?

Та все ж ставлю чоловіку серденько і переходжу до наступного фото. Знову минаю одну за одною поки не натикаюсь на фото чоловіка, що відкрито, широко посміхається на камеру, стоячи посеред поля тюльпанів. Підтягнута фігура, розстебнута шкіряна куртка, зелене поло під нею, темно сині джини. Гарно. Дуже гарне і саме фото і чоловік на ньому. Кирил. 30 років. В профілі нічого незвичного не пише, окрім сімейного стану, в якому вказано - розлучений.

Подумавши хвильку, я все ж не знаходжу в цьому нічого поганого, адже не усім щастить в шлюбі, тож зі спокійною душею ставлю і йому серденько, вимикаю телефон і лягаю спати, а на ранок отримую дві взаємні симпатії від хлопців і повідомлення від Марка, що все в силі й він чекатиме мене в невеликій кав'ярні біля Хрещатика.

Ура-а-а!!!

Збираюсь на побачення з усією серйозністю! Майже годину проводжу в ванній кімнаті, приймаючи душ, сушу і вкладаю волосся злегка накручуючи кінчики. Вже в кімнаті роблю макіяж, а з одягу ще вчора в вечері вибрала трикотажну комбіновану чорно-синю сукню що гарно лягає по фігурі, підкреслюючи що потрібно і приховуючи що не тре..
На ніжки осінні чобітки на високому підборі, на плечі чорну курточку, в руки сумочку. Оглядаю себе в дзеркалі на шафі й залишаюсь задоволена - нічого така! Підморгую сама собі в дзеркалі та спішу на вихід.

До центру добираюсь на метро, на щастя в неділю та ще й в обід, людей в ньому мало. Кав'ярню знаходжу по карті, бо ніколи там і не була й от я вже перед дверима.

Ох, як же я хвилююсь, хто б знав!

Глибоко вдихнувши, я сміливо відчиняю двері кав'ярні. Мої очі швидко пробігають красивим інтер'єром у світло коричневих тонах, скляних столиках і м'яких, світло-гірчичного кольору кріслах, поки я не зустрічаюсь поглядом з Марком..

Так це точно він. Як і на фото на сайті, він розслаблено сидить в кріслі з чашкою кави в руці. Біла сорочка розстебнута на три ґудзики, а уважний примружений погляд вивчає мене з гори до низу. 

Ох.. несміливо посміхнувшись, я йду чо нього. Марк теж підіймається з крісла, стримано посміхається й подає мені руку:

- Ярина.. Така ж красива як і на фото..

Посміхаючись вкладаю свою руку в його і чоловік піднісши її до себе, ледь торкаючись цілує ..

О-о-ох.. як це все бентежно..

- Дякую, ти теж..

Посміхаюсь і відчуваю як поволі тепліють мої щоки..

- Прошу, сідай.

Марк допомагає мені зняти курточку, вішаючи її поруч на вішаку, а тоді сісти, галантно підсовуючи мені крісло і сідає на своє місце.

- Чому віддаєш перевагу чаю чи каві? Що будемо замовляти?

- А-м.. я п'ю і те, і інше. А замовляти.. я тут вперше, можливо ти щось порадиш?

Чомусь перед його пильним поглядом почуваюсь сором'язливою дівчинкою, але Марк задоволено посміхається, а тоді відкликає офіціанта, впевнено робить замовлення й знову переключає всю увагу на мене. Та і я теж не зводжу з нього погляду, відмічаючи про себе що чоловік навпроти мене досить впевнений в собі. Від його вивчаюче-скануючого погляду трохи ніяково, наче він приміряє мене до чогось і це.. дивно.

Наші переглядини перериває офіціант, який приносить тацю з більш фарфором чайничком, дві чашки та тарілки зі шматочками шоколадного трьох-слойного торту. 

Марк сам розливаю нам по чашках чай, й обережно ставить одну з них поруч мене:

- Спробуй, хочу дізнатись чи тобі сподобається. 

Я з посмішкою дякую і роблю обережний ковток гарячого, ароматного напою. Ще досить гарячий напій легенько щипає язик, проте аромат м'яти, трав і пряно-ягідний смак вибухають в роті смаковим оргазмом..

- Незвично і дуже смачно.. Дякую.

Марк на мою відповідь задоволено посміхається і в нас зв'язується неспішна приємна розмова по чай, десерти, хто що любить і де хто що незвичне пив. Ми проводимо в кав'ярні близько години, а тоді Марк пропонує прогулятись і я з задоволенням погоджуюсь. Він допомагає мені одягнутись й ми йдемо на вихід в сторону парку.