Листа відправити тобі хотіла.
Вже разів так сім, а може й більше,
Хотіла, але з сумнівними чуттями
Я не буду.
Не хочу слухати ті байки:
"Ой, мабуть, в дорозі згубили листа твого"
Ого, вже так набридло!
Придумуй щось нове.
Посміятися я зможу знову,
Коли ж та байка буде нова.
На прикладі цьому:
"Напевно лист то твій,
Відправили комусь другом, так жаль"
Я думаю підійде,
Але напевно, перевіряти я не буду.
Листа сама я в змозі вкинути в сміття,
Тому зроблю я так,
Як хотів би ти зробити це вже
Вісім раз.
Послуга тобі від мене,
Не дякуй!
Мені воно не треба.
Раніше чекала я від тебе б слово.
А вже і розум можна було долучити,
І взнати, що вже пізно казати,
Чи писати, чи дзвонити мені,
І говорити, як кохаєш ти мене
Це смішно.
Тому забудь мене і я також забуду
Назавжди,
І жити зможу знову,
Як колись тоді, напевно.
Відредаговано: 16.11.2024