Ми в цьому житті, як головні герої,
У своєму романі або драмі:
Страждаємо, любим, бережемо.
Солені сльози з гіркістю роняємо.
У інший день та в інший час,
Момент накриє страхом.
І далі з гіркістю втопати станемо,
Як в тому трагічному романі,
Де він - вона
Знайдуть своє кохання перше,
Воно ж і стане тим останнім,
Так і не впізнаним у пристрасті таємним.
І вже не сказаними почуттями,
Давитися надією на щастя,
Та й у траурі вмирати.
Про те, як вона могла б їх поєднати,
На всю ту ніч - на все життя,
А вже забрали лінію кохання.
І що ж натомість дали?
А дали смерть і тіла, і душі.
Ось злодій весь сюжет змінив під стать.
Зостанеться трагедія в кінці,
Яка на вічність сяде у душі.
Не те тепло, не та любов мінлива.
Зустрінуть смерть й кінець невчасний,
Та переписаний сюжет.
Відредаговано: 26.11.2024