Глава 30.

Белінда органічно влилась в х’юстонську компанію. Насправді, вона дуже скучала за Джоанною, її невгамовністю й оптимізмом та беззаперечною підтримкою завжди і в усьому. Близькими стали й відверта Енні, й задумлива Мері, й серйозна Меліса, й смілива Емма. Хоч остання приєднувалась до них рідко, тоді коли вона прилітала з Квебеку, то весь час вони проводили із Стівом. Орлеанці також подобалось працювати в дизайнерській команді готелів МакКормік. Керівництво давало своїм працівникам простір для творчості та й оплата за це була більш ніж достойною. Життя налагоджувалось і вона практично не згадувала Джозефа, особливо останнім часом.

• Ми чекаємо детальної розповіді про те, як так сталось, що ви з Пітером тепер разом? – ставить питання, яке цікавить всіх присутніх Джоанна.

Хлопці постійно збирались своєю компанією в спортзалі, а у дівчат у кожної були свої вподобання в спорті й свій графік: Енні й Белінда любили ранкові пробіжки, кожна в своєму районі, Мері багато років займалась йогою, Меліса відвідувала басейн і пілатес, а Джо подобався інтенсивний фітнес і вона ходила на групові тренування двічі на тиждень. Тож вони вигадали «дівочі середи». По середах ввечері дівчата збирались в салоні краси, де проходили потрібні їм процедури та спілкувались про своє дівоче подалі від хлопців.

Сьогодні була саме середа і вони чекали на наступну процедуру в кімнаті відпочинку за трав’яним чаєм.

• Нічого цікавого, - знизує плечами Бел, - Ми випадково зустрілись в кафе біля готелю МакКорміків в Вашингтоні, коли ми обоє були там у відрядженні, на диво впізнали один одного, тому що бачились до цього лише один раз, розговорились. Наступного дня зустрілись на обід там само, потім вже тут в Х’юстоні і якось так вийшло.
• Це неймовірно! – сплескує руками техаска, - А де ж подробиці?
• Які ще подробиці? – не розуміє брюнетка, а дівчата навколо ховають посмішки за чашками з чаєм.
• Що ти відчула, коли його побачила? А він?
• Нічого не відчула, - дивується Белінда, - Я його не відразу впізнала!
• Вам не здається, що пахне горілим? – озирається по боках Мері.
• Та, наче ні, - принюхується Джоанна, - Я схожу у вбиральню, а то мені потім на педикюр, - виходить з кімнати дівчина.
• Фух, - видихає орлеанка, радіючи завершенню допиту, - Наче минулося.
• Хто б говорив! – сміється Енні.
• Місс, просимо, будь ласка, всіх вийти з приміщення, - заходить робітниця салону.
• Що трапилось? – не розуміють дівчата.
• В будівлі спрацювала пожежна сигналізація, - пояснює вона, вказуючи напрям евакуації, - Не потрібно перевдягатись, швидше, будь ласка!
• Але наша подруга пішла в туалет! – пручається Белінда, - Я погукаю її і ми вийдемо!
• Не потрібно, - не пускає працівниця дівчину, - Її виведуть інші працівники! Проходьте, будь ласка, не заважайте виходити іншим!
• Але… - знову звертається Бел до жінки в білому халаті.
• Проходьте, - бере вона орлеанку під лікоть, - Працівники виведуть Вашу подругу!

Розгублені дівчата виходять на вулицю, весь час озираються, але Джо ніде немає, а до салону під’їжджають пожежні машини та поліція вже огороджує двір клейкою стрічкою.

• Що тут відбувається? – підбігає до подруг Кріс з Алекс на руках, який саме приїхав по кохану.
• Говорять, що в приміщенні задимлення, - пояснює йому Меліса.
• А де Джоанна? – запитує хлопець.
• Вона пішла в туалет, - говорить Белінда, - Я хотіла зайти і забрати її, але працівники мене не пустили, сказали, що виведуть її самі.
• Але вона ще не вийшла! – ледве не плаче Меліса.
• А де той туалет? – запитує канадець.
• По коридору ліворуч, а там останні двері праворуч, - швидко відповідає Мері.
• Візьми Алекс, - передає доньку Мелісі Кріс.
• А ти? – не розуміє та, але дитину бере.
• Я скоро повернусь, - пролазить попід стрічкою й намагається пройти до входу та поліцейський з очеплення зупиняє його, - Там моя дружина! – говорить хлопець, але його все одно не пропускають.

Брюнет намагається прорватись крізь кордон, нарешті поліцейського хтось кличе і йому це вдається. В приміщенні салону вже сильне задимлення, тож канадець знімає з себе футболку й змочує її в воді з кулера біля входу та обмотує своє обличчя. Буквально навпомацки доходить до коридору й повертає ліворуч, опускається навколішки й повзе вздовж стіни, здається, що минає вічність, коли він впирається в кінець коридору й починає руками шукати двері у вбиральню. Густий дим роз’їдає очі та Кріс на здається, намацує ручку й відкриває двері. В середині диму трохи менше. Хлопець зачиняє за собою й голосно гукає кохану, а у відповідь тиша. Тоді він обшукує всі кабінки й в останній знаходить непритомну Джо. Канадець знімає з свого обличчя футболку, знову змочує її й розриває на дві частини, одну обмотує на обличчя дівчини, іншу – повертає на своє. Привести до тями Джоанну йому не вдається, тому він перекидає її тіло через своє плече й хоче вийти, відчиняє двері та бачить полум’я. Кріс різко зачиняє їх назад й озирається. На протилежній стіні під стелею є невеличке віконце. Хлопець кладе Джо на підлогу, підставляє смітник й дотягується до ручки, йому вдається відкрити вікно, але це лише швидше затягне вогонь в туалетну кімнату, тож часу в нього обмаль, потрібно якось витягти Джоанну. Після кількох невдалих спроб Кріс хапає металевий смітник і з усіх сил кидає його в вікно. З того боку на звук підбігає той самий поліцейський, що його не пускав.

• Що тут таке? – запитує.
• Допоможи мені витягти дружину! – подає йому тіло коханої з низу канадець.
• Що з нею? – витягує на вулицю дівчину поліцейський і кличе медиків на допомогу.
• Вона непритомна, - підставляє ще кілька смітників Кріс й намагається вилізти сам.
• Мабуть, диму наковталась, - подає йому руку хлопець з вулиці.