Глава 29.

Наступний день для Джоанни видався важким. Добре, що Кріс забрав зранку Алекс і відвіз її в садочок, куди вони почали водити доньку з вересня, поки що по півдня. А тепер от мама просила віддати їй онучку до завтра. Треба порадитись із коханим, дівчина набрала номер, який стояв в неї на автодозвоні.

• Привіт, кохана! – пролунав голос Кріса за один гудок.
• Привіт!
• Як справи?
• Важко, - зітхає дівчина.
• Друга пляшка вина була зайвою? – сміється хлопець.
• Ні! Я просто зовсім не виспалась! – заперечує Джо.
• Вам із Беліндою багато чого треба було обговорити, - розмірковує Кріс, - Ви давно не бачились.
• Не через це, - знову не погоджується дівчина, - Просто тебе не було поряд!
• О! Тобі не було об кого гріти ніжки і з кого стягувати ковдру? – аж червоніє від радості канадець.
• Тобі все смішечки, - вдавано обурюється техаска.
• Моя ж ти крихітко! – співчуває її коханий.
• Взагалі я телефоную не для цього!
• А чому ж ти телефонуєш?
• Мама просить віддати їм Алекс до завтра, - повідомляє Джоанна, - Вони скучили. Ти як?
• Звісно, за!
• Добре, я їй перетелефоную!
• Зачекай, - зупиняє її Кріс, - Виходить ти після роботи вільна?
• Так.
• Пообідаємо разом в парку? – пропонує канадець,
• Авжеж! Заїдеш за мною?
• Звісно, о 14-й?
• Домовились!

Молоді люди вмостились на галявині в парку біля пляжу, їли принесену із собою китайську їжу й базікали про те та інше.

• Як там Белінда? – запитує Кріс.
• Вона шокована, - говорить Джоанна, - Але тримається.
• Я вчора дотелефонувався до Джозефа, - розповідає хлопець, - З третього разу.
• І що той бовдур?
• Зараз в Мехіко з тією дівчиною. Мануела, здається. Говорить, що закохався, - знизує плечами канадець, - Я висловив все, що думаю, за те що він сказав все Бел зараз, коли в Лос-Анджелесі не було Келлі й Ніка та залишив її саму! А якщо б вона утнула якусь дурницю? А поряд нікого?
• І що він?
• Виправдовувався, що довго не наважувався все сказати Белінді, а тут потрібно було терміново їхати і в нього вже не було вибору, - зітхає Кріс.
• Йолоп! – обурюється дівчина за подругу.
• Джо, я впевнений, що ти вже про це знаєш, - голос коханого стає серйозним, - Але я маю тобі це сказати сам. Я не хочу, щоб між нами залишились брехня чи недомовки.
• Я слухаю тебе, - відставляє коробочку з лапшою дівчина.
• Наприкінці другого курсу, перед аварією, в яку ти потрапила, я зрадив тобі із Беліндою, - канадець дивиться їй прямо в очі, - Я не знаю навіщо я це зробив і дуже шкодую!
• Я знаю, - потискає плечами Джоанна і додає після паузи, - Давай залишимо всі наші дурниці в минулому? – подає хлопцю руку.
• Згоден! – потискає коханій руку, притягує до себе й палко цілує.
• І давай вже перевеземо твої речі до мене? – сміючись пропонує білявка, коли поцілунок завершується.
• Я давно дуже цього хочу, але не знав як запропонувати, - щиро говорить Кріс.
• Поїхали? – хитро посміхається Джо.
• Поїхали!

В дім Джоанни, тепер вже в їх спільний, вони потрапили лише надвечір. Збори затяглись. Белінда, як і минулого разу, очікувала їх сидячи на сходах поруч із валізою. Але сьогодні будинок був відчинений.

• Бел, що відбувається? - обережно запитує її подруга.
• Я вам заважаю, тому поїду, - пояснює брюнетка.
• По-перше, ти нам не заважаєш, - сідає біля неї Джо, а Кріс тим часом заносить в дім речі і свої, вивантажуючи їх з машини, й подруги, - А по-друге, ну от куди ти зібралась?
• Точно не в Лос-Анджелес, - говорить Белінда, - Мене там тепер нічого не тримає. Коханий покинув, а робота мені ніколи не подобалась!
• А Келлі та Нік? – запитує техаска.
• Ну ти ж спілкуєшся з нами усіма, хоч ми і не живемо в одному місті?! – заперечує їй брюнетка.
• Звісно!
• От і я зможу!
• Так куди ж ти зібралась? – знову запитує Джо.
• Не знаю, - знизує плечами Бел, - Може в Новий Орлеан? До батьків?
• А ти цього хочеш? – уточнює  білявка.
• Дівчата, досить сидіти на сходах! – перериває їх Кріс, - Заходьте в будинок! Я замовив їжу, поговоримо за вечерею.

Молоді люди накрили стіл на терасі й сіли вечеряти.

• В мене є слушна пропозиція, - говорить канадець, - Моя квартира зараз вільна, я ще не віддав ключі орендодавцю, тож ти, Бел, можеш заїхати в неї, хоч зараз! Думаю, що з переоформленням договору проблем не буде.
• Тільки там невеличкий безлад, - червоніє Джоанна, - Ми поки збирали речі… - хлопець ховає усмішку, роблячи вигляд, що витирає рот серветкою, - Але ми викликали клінінг на завтра!
• Житло – це добре, - погоджується орлеанка, - А робота?
• А з роботою, думаю, що також не питання, - продовжує Кріс, - Ми зателефонуємо Стіву, я чув як він жалівся, що їм не вистачає толкових дизайнерів.
• Це просто геніальна ідея! Ти молодець, коханий! – швидко обіймає і цілує хлопця Джо, - Зараз все в нього запитаю! – йде в дім за телефоном.
• Якщо відірвеш його від моєї сестрички! – сміється канадець.
• Що це за історія? – цікавиться Белінда.
• А Джо тобі не розповідала?
• Ні!
• Найстарший брат Джоанни з Еммою вперше побачились, коли мої приїздили познайомитись із Алекс і Джо, - розповідає Кріс, - І тепер в них шалений роман на дві країни. За найменшої можливості Стів летить в Квебек, а моя сестра в Х’юстон.
• То ви ризикуєте двічі поріднитись? – сміється Бел.
• Так! – погоджується канадець.
• Добре, я все їй перекажу, - розмовляє по телефону Джоанна з братом, - На твій мейл? Домовились! Передавай вітання від нас всіх Еммі! – завершує вона дзвінок, - Тобі потрібно скинути портфоліо Стіву на мейл, він перегляне й запросить тебе на співбесіду!
• Все так просто?
• Так! – переглядаються Джо і Кріс.
• Щоб я без вас робила?! – посміхається орлеанка.
• А для чого ще потрібні друзі?!
• Залишилось Келлі й Ніка сюди перетягти, - підморгує подругам хлопець.