Глава 23.
Вчорашня вечеря в домі МакКорміків пройшла дуже напружено. Зібралась вся родина. Чоловіки наполягали на тому, що Кріс мав негайно поїхати з Х’юстона деінде і більше не турбувати Джоанну з донькою. Сьюзан і Сінді ж підтримали дівчину і були впевнені, що хлопцю потрібно дати шанс та подивитись, що з цього вийде. Адже Алекс заслуговувала мати тата. Під тиском своїх жінок, чоловіки пообіцяли не втручатись, натомість Джо погодилась привести Кріса в дім батьків на вихідних, щоб представити його офіційно. Сама ж Джоанна не знала на якому вона світі. Все, що вона думала про Кріса, виявилось не зовсім правдою! Так, він втік від вагітної дівчини, яка насправді не була вагітна. Але потім повернувся й втік знову, вже від болю розлуки із нею, Джоанною. А коли дізнався про існування доньки, приїхав, не відразу, але все ж! Та було ще одне питання, яке не давало Джо спокійно спати: чи приїхав би Кріс якби в них не було Алекс?
Зараз же Джо з дитиною обідали з її хрещеною в ресторанчику на пляжі. Дівчата з ніжністю спостерігали як маленька, яка сиділа в рожевому дитячому стільчику, зосереджено ловила вилочкою різнокольорові макарони на своїй тарілочці, потім перекладала їх в ручку й відправляла в свій ротик.
- Привіт, красуні! – всідається до них Ділан і по черзі цілує в щоки, - Обговорюєте особистий Армагеддон МакКорміків?
- В нашій сімейці нічого не приховаєш! – сміється Джо.
- А ти думала зберегти все в таємниці?! А про що ж ми будемо пліткувати? – ґлузує хлопець, а потім стає серйозним, - Ти вирішила дати йому шанс? Після всього?
- Я вирішила дати їм з Алекс шанс, - поправляє його Джоанна.
- Всі мають право на шанс, - зауважує Меліса.
- Я б не був в цьому такий впевнений, - заперечує шатен.
- Говорить мені наш ідеальний Ділан МакКей! – обурюється їх подруга, - Так, Кріс наробив дурниць! Але ж він виправився? Знайшов в собі сили покинути наркотики? Влаштувався на роботу? Хоче бути батьком своїй дитині? Повернути кохання Джо? – з викликом говорить дівчина, - Що в цьому поганого? По-моєму, він заслуговує на другий шанс!
- Може ти й права, - неохоче погоджується з нею хлопець.
- Скажіть мені, будь ласка, мої любі друзі, - перериває їх суперечку Джоанна, - Коли ви перестанете обговорювати моє життя й давати мені поради та самі почнете поводити себе як дорослі?
- Що ти маєш на увазі? – запитує Ділан.
- Коли ти плануєш подарувати їй обручку? – дивиться в очі другу і повертається до подруги, - А ти маєш взяти цю обручку і сказати «так»!
- Справді? – сміється Меліса, - І що ж ми маємо зробити далі?
- Звісно що: влаштувати весілля на пляжі, - знизує плечами Джо, - І запросити мене бути подружкою нареченої!
- А як же Браян? – тихо говорить подруга.
- Він зрозуміє, що в нього немає шансів та, нарешті, зверне увагу на свою стажерку Енні, - повідомляє МакКормік, - Яка закохана в нього як кішка й дуже подобається самому Браяну, тільки він не хоче в цьому зізнаватись!
- А після весілля? Вже є плани? – допитується Меліса з посмішкою, яка освітила її обличчя після слів подруги.
- Жити довго і щасливо! – відповідає їй Джоанна, - Слабо?
- Взагалі то, я давно готовий до цього, - говорить Ділан та лізе в кишеню куртки, яку кинув на стілець поруч, дістає звідти коробочку з обручкою, опускається перед коханою на одне коліно, - Мелісо, я кохаю тебе і прошу стати моєю дружиною?
- Так, - тихо відповідає дівчина, подає хлопцю руку, а той вправно надягає їй на пальчик знак свого кохання, підводиться та палко цілує.
- Дякую, - шепоче щасливий МакКей, - Вибач, що все так буденно.
- Ти ж знаєш, що я не люблю пафос? - заспокоює його наречена.
- Вітаю вас, мої любі! І дякую, що дозволили нам з Алекс бути присутніми в такий важливий для вас момент! – обіймає їх обох Джо, - Визначайтесь з датою й присилайте запрошення! – посміхається, - А зараз ми з донькою вас залишимо – нам час йти знайомитись з татом.
Кріс знову приїхав заздалегідь, точніше повернувся, адже він всю ніч просидів в своїй машині під будинком Джоанни, просто дивлячись на її вікна. Зараз він картав себе, що не подумав вчора спитати у Джо, що любить їх дівчинка і переживав, що їй не сподобається його подарунок: м’яч, який складався, коли на нього наступали ногою і відновлював свою форму, коли його кидали. Продавчиня в магазині дитячих іграшок стверджувала, що ця новинка дуже подобається малюкам. Для коханої ж він купив великий букет білих піонів, це були її улюблені квіти, та коробку рахат-лукуму, за яким він їздив на інший кінець міста в турецький магазинчик, тому що з усіх солодощів перевагу віддавала Джоанна саме рахат-лукуму, обов’язково з горіхами. Хлопець кілька разів вдихнув і видихнув й рішуче натиснув на дзвінок.
- Привіт! – за мить відкрила двері Джо, вдягнена в шорти і футболку, з тюрбаном з рушника на голові і з перемазаною помадою Алекс на руках, - Проходь! Я вмию твою доньку, бо поки я намагалась висушити волосся, вона дісталась до моєї косметички й нанесла собі макіяж, - сміялась його кохана жінка вказуючи на їх доньку, а він як зачарований дивився на них, - Невдалий, як бачиш!
За мить Джоанна з маленькою повернулась, а Кріс все ще стояв біля порогу й посміхався, дивлячись на них.
- Що ж ти стоїш? – дивується дівчина.
- Це тобі, - нарешті відмирає хлопець і подає їй квіти й солодощі.