Глава 21.

З того дня для Кріса Рока почалась титанічна праця. По-перше, боротьба із залежністю. Він мав бути на сто відсотків впевнений, що повністю контролює себе і ні за яких обставин не завдасть шкоди своїй дитині і коханій дівчині. По-друге, з собою. Він більше ніколи не образить Джоанну недовірою. Адже всі свої найбридкіші вчинки по відношенню до неї він вчинив через те, що не вірив в її кохання. А вона народила йому доньку. Хіба може бути переконливіший доказ? І навіть, якщо зараз вона з іншим, він припускав таку можливість, він буде чекати її. Джоанна варта того, щоб її чекати! По-третє, йому потрібно було вирішити питання із заробітком. Він не міг приїхати до своєї сім’ї, а Кріс вважав Алекс і Джо своєю сім’єю, на позичені гроші. І Кріс працював! Працював, як скажений, щоб наблизити той день, коли зазирне в кохані очі та скаже: «Привіт!». А поки що сили йому давали зачитані до дірок статті в журналах й рідкі фотографії в соцмережах.

Джоанна також не сиділа на місці. Швидше в силу свого характеру, але й під впливом життєвих обставин їй доводилось рухатись вперед. Незважаючи на наявність маленької дитини на руках, вона закінчила університет. В Вог її щоденник мав надзвичайний успіх, тож їй запропонували вести колонку з відповідями на питання читачів про відновлення після вагітності, організацію часу молодої мами, тощо, що вона успішно і робила. Окрім того, вона влаштувалась в рекламну агенцію копірайтером на неповний день, адже піклування про Алекс вимагало багато часу, хоча черга з бажаючих поняньчитись із онукою-племінницею не закінчувалась. Чи згадувала вона Кріса? Так! Його неможливо було не згадувати, коли на твоїх руках сопе його точна копія. Чи чекала вона його? Джоанна не знала. Минуло багато часу і поточні клопоти поступово витісняли думки про нього. Якби хотів – вже дав би про себе знати! Невже він не бачив жодної статті? Жодного фото в соцмережах?

Так, день за днем минув рік.

Того ранку Джоанна як завжди поспіхом збиралась на роботу коли пролунав дзвінок в двері. Дівчина побігла відчиняти, дорогою підхопивши Алекс, яка вже вилізла на банкетку і тягла за ручки мамину сумку з комоду, в якій зберігалось безліч дуже цікавих, але поки що заборонених для маленької речей.

• Привіт, крихітко! – цілує Стів сестру і нахиляється до племінниці, - Привіт, моя принцесо! Готова їхати до бабусі?
• Кепсько виглядаєш, - констатує Джо оглянувши брата, - Полігамія тебе погубить!
• Я однолюб, просто все ще в процесі пошуку тієї єдиної, - сміється хлопець, - А несвіжий вигляд – це ціна, яку я за це плачу!
• Все з тобою ясно! Але на каву часу немає, тож доведеться тобі вислухати лекцію ще й від мами, – відказує білявка, - Мені потрібні ще п’ять хвилин.
• Добре, я поки поставлю дитяче крісло, - Стів виходить з будинку і йде до своєї автівки.
• І не набридає твоєму дядьку без кінця його встановлювати, а потім знімати, щоб возити своїх ціпочок?! – говорить Джо доньці, а та сміється у відповідь, наче розуміє про що мова.

Так само з донькою на руках дівчина йде в свою спальню, взуває черевики, зачиняє вікна і ще раз дивиться на себе в дзеркало. Потім вони прямують в дитячу, щоб взяти улюбленого зайця Алекс. Добре, що доньчині речі щоранку збирати не потрібно, бо в домі батьків для неї повністю облаштована дитяча. Джоанна взуває на дівчинку черевички, як її увагу привертають дивні звуки з двору. Вона підхоплюється і все ще з Алекс на руках вибігає на вулицю та бачить чужу машину припарковану біля її воріт, а її брат трусить якогось хлопця тримаючи його за лацкани піджака, потім відпускає і б’є в ліву скроню. Техаска підбігає ближче й впізнає  Кріса, який просто прикриває рукою обличчя, не намагаючись дати відсіч, а її брат знову замахується для удару.

• Стів! – рішуче говорить вона, - Ану зупинись! Тут Алекс! – хлопець відразу слухається, повертається до неї та піднімає руки, - Візьми дитину і йдіть в дім! – суворо наказує йому сестра, передає дівчинку і повертається до непроханого гостя, оглядає його з ніг до голови та так само суворо говорить вже йому, - А ти йди за мною!

Стів все ж не слухається: пропускає сестру вперед і заходить тільки слідом за нею. Останнім в кімнаті з’являється Кріс й мнеться на порозі.

• Сідай сюди, - вказує Джо на стілець в кухонній зоні, а сама дістає з аптечки антисептик, ватні диски й пластир.
• Здрастуй, Джоанно! – тихо говорить канадець і крутить головою, щоб роздивитись і її і доньку.
• Не вертись! – роздратовано вигукує білявка, намагаючись вгамувати серцебиття й змусити свої руки перестати тремтіти.
• Нам потрібно поговорити, - говорить Кріс, дивлячись на її обличчя, але вона постійно відводить погляд.
• Я поспішаю, - відповідає Джо, приклеюючи пластир до садна на скроні хлопця.
• Коли я можу прийти? – наполягає Рок.
• Тобі ж ясно сказали, - втручається Стів.
• Стів, хіба вас з Алекс не чекає мама? – повертається до нього сестра.
• Я не залишу тебе з ним наодинці! – не погоджується піти МакКормік.
• Добре! – вирішує дівчина й повертається до канадця, - З тобою ми зустрінемось о 15-й в кафе на Роуд-стріт, 368! Зараз я дійсно поспішаю. А ти завези Алекс до мами, як обіцяв, - говорить брату, потім ховає медикаменти на місце, виходить з дому і дочекавшись поки те ж зроблять хлопці, зачиняє двері, - Донечко, дядько Стів відвезе тебе до бабусі, а я ввечері тебе заберу, - звертається до доньки, - Люблю тебе! – цілує її в солодку щічку, сідає в свою машину і від’їжджає від дому.