Глава 18.
Коли Джоанна повернулась в Х’юстон майже півроку тому, вона орендувала симпатичний будиночок на три спальні з терасою з видом на океан і невеличким двориком в спокійному районі. Її сім’я були не в захваті від цієї ідеї, але поступово змирились з рішенням доньки жити окремо. Мати дівчини і тітка Сінді відразу ж розвели бурхливу діяльність, щодо вибору лікаря, який би спостерігав вагітність Джо, при чому хтось з них або й обидві разом обов’язково супроводжували її на профілактичні огляди, сиділи поруч на обстеженнях УЗД і їх стараннями в альбомі їх майбутнього онука чи онучки вже з’явились перші фото. Вони ж розшукали найкращих майстрів, які зробили ремонт в дитячій кімнаті в домі Джоанни, щоправда, дизайн й кольори оформлення обирала все ж майбутня мама. Зараз родички були повністю захоплені підбором меблів, вибором візочка й інших потрібних речей для малюка, тож дівчина була не здивована появою Сьюзан і Сінді на її порозі о дев’ятій ранку в неділю.
- Привіт, доню! – вітається і цілує її мама, а потім прямує на кухню та перекладає вміст пакетів, які тримає в руках, в холодильник, - Це тобі Джина приготувала, - коментує жінка свої дії, - Тут лазанья і цибулевий суп.
- Цибулевий суп? – задумливо повторює Джо і відчуває надмірне виділення слини в своєму роті, - Не ховай його, будь ласка.
- Зрозуміла, - посміхається Сьюзан і ставить ємність в мікрохвильовку на розігрів.
- Доброго ранку, Джоанно! – вітається тітка, яка нарешті зібрала всі каталоги з багажнику своєї машини і зараз саме розкладала їх на столику перед диваном у вітальні, - Спочатку поїж, а потім я покажу тобі пречудовий столик для сповивання, який дивовижно пасуватиме до колиски МакКорміків!
- Джордан її повністю почистив і перефарбував нетоксичною фарбою, - розповідає мама, - Він наче помолодшав на двадцять років! – радіє вона за їх найпершого найманого працівника, якого вони з Джоном знайшли помираючим від пневмонії на задньому дворі їх хостела тридцять років тому, і для якого стали єдиною сім’єю котра в нього коли-небудь була.
- Ми замовили новий матрацик і я вже попросила хлопців перевезти колиску до тебе в будинок, - додає Сінді і по-хазяйськи варить собі і Сьюзан каву.
- Щоб я без вас робила?! – не знає чи сміятись чи плакати Джоанна.
- Ми не дамо тобі шансу це з’ясувати! – посміхається її мама.
- Так, дівчата, досить базікати! – сплескує руками Сінді, коли помічає, що миска з під супу у Джо вже пуста, - В нас повно справ!
Після від’їзду старших жінок-МакКорміків, по Джо приїхав Пітер, вони сьогодні домовились про передостанню фотосесію, цього разу в центральному парку. Дівчина дотримала обіцянки – Нільсон повернувся в великий бізнес і працював зараз штатним фотографом в Вог і до нього знову стояла черга на фотосесії на півроку вперед. Джоанна ж повірити не могла, що минуло вже вісім місяців вагітності й лише за кілька тижнів вона буде тримати на руках свою крихітку. Техаска намагалась не згадувати Кріса, ту їх прекрасну шалену ніч, ті його слова перед тим, як він пішов, не думати як би він повів себе, скажи йому про вагітність вона, Джоанна, а не Керол. Може і не втік би? Її рідні і друзі не давали їй занурюватись в коловерть сумних думок, але вночі вона залишалась сама і нескінченні «Якби?» заважали їй спати.
- В тебе сумні очі, - сказав їй Пітер після зйомок, коли вони пили чай на терасі одного з ресторанчиків.
- Тобі здалось, - широко посміхнулась йому білявка.
- Ти можеш розповідати ці казки іншим, - накрив руку білявки своєю Нільсон, - Мене тобі не обдурити. Камера завжди бачить правду.
- Просто осіння депресія, - намагається відмовитись дівчина.
- Хай буде так, - не хоче ще більше засмучувати подругу Пітер.
Ввечері Боббі та Браян привезли колиску і встановили її в дитячій. Брати МакКорміки і Ділан по черзі їздили до Джо, щоб допомагати в її поточних справах, зривались серед ночі, коли їй раптово хотілось переспілого манго або недозрілого лайма й мужньо підставляли своє плече під час перегляду сльозливих мелодрам, пристрасть до яких несподівано прокинулась у вагітної дівчини в третьому триместрі. Джоанна жартома називала це «графіком піклування». Зараз вони сиділи на терасі, дивились на океан і пили холодний лимонад, який їй передала все та ж Джина, кухарка з дому батьків.
- Чому ви сьогодні вдвох? – цікавиться Джо, - Сьогодні ж черга Боббі, здається. Чи ваш графік дав збій?
- Не вгадала! - заперечує Браян, який навчається на останньому курсі медичного університету і зараз в нього шалене завантаження, - В мене сьогодні вихідний!
- І ти вирішив витратити його на мене? – розчулена дівчина.
- Не на тебе, - показує їй язик її брат-близнюк, - А щоб поспілкуватись із своєю племінницею, - хлопець всідається на підлогу біля крісла Джоанни і прикладає вухо до її животика, - Привіт, красуне!
- Ти думаєш, що там дівчинка? – запитує його сестра, яка не дізнавалась стать малюка.
- Ми всі впевнені в цьому! – вступає в розмову Боббі, який торік закінчив навчання і працює в офісі свого батька.
- Не всі, - заперечує білявка, - Стів чекає напарника для гри в баскетбол.
- Він не засмутиться, якщо це буде напарниця, - парує кузен.
- До речі, - підіймає голову Браян, - Ми не знаємо, де він сьогодні?
- О-о! Він зміг втекти від вас? – сміється Джо, - Це щось новеньке!
- Мама впевнена, що він на побаченні, - говорить Боббі.
- З ким? Чому я не в курсі? – обурюється дівчина.
- Ми не знаємо, - розводять руками хлопці.
- Чия черга їхати до мене сьогодні вночі?
- Стіва, - розуміюче посміхаються молодики, - З тебе інфа!
- Звісно!