Глава 16.

Джоанна достроково здала практично всі предмети за третій курс. Але в неї залишались ще дві важливі справи: повідомити про свій стан батьків і розповісти про свій від’їзд друзям. Говорити їм про вагітність вона не хотіла, принаймні, поки що.

            Для вирішення першої справи Джо попросила маму зібрати всю родину на вечерю в їх домі й підключити відеозв’язок. Вона успішно відрядила подруг на побачення, а сама всілась перед монітором комп’ютера. На екрані вона побачила маму, тата, братів, дядька Ендрю і тітку Сінді та їх єдиного сина її обожнюваного кузена Роберта. Велика заможна родина, яка зробила себе сама. Ще студентами залишившись сиротами, їх батьки загинули в автотрощі, брати МакКорміки знайшли можливість завершити навчання й не загубитись в цьому світі. Дядько Ендрю почав з занепадаючого нафтопереробного заводу, який перейшов його дружині Сінді в спадок від її дідуся, а сьогодні він володів солідним нафто-бізнесом. Її тато Джон МакКормік і мама Сьюзан МакКормік після одруження відкрили невеличкий хостел, а зараз в їх власності було вже сім п’ятизіркових готелів по всіх Сполучених штатах. Але діти МакКорміків не були мажорами, вони ніколи не хизувались спроможностями своєї родини і завжди працювали, щоб мати кишенькові гроші.

• Привіт, кузино! – вигукує Боббі, - Я поставив 20 баксів на заручини, не підведи мене, - додає пошепки.
• Ви забивались на причину цієї зустрічі?! – вдавано сердиться Джоанна на своїх рідних.
• Що ти! Ні, звісно! – так само вдавано заперечує Браян і додає, - Я поставив двадцятку на те, що ти покинула університет.
• Які ще були варіанти?
• Тато сподівається, що ти розбила машину, - сміється Стів, - Але я думаю, що з машиною ти б впоралась і без нас. Так що тут щось серйозне. Кримінал?
• Доню, я впевнена, що ти просто скучила за нами? – перериває старшого сина мама, - Так же?
• Так, мамо, я дуже за вами скучила! – підтверджує слова мами Джо, - І я скоро приїду.
• От бачите! – повертається Сьюзан до чоловіків, - Ми тебе дуже чекаємо!
• Назовсім, - додає дівчина і на тому боці екрану настає тиша.
• Джоанно, що сталось? – перериває її тато.
• Хлопці, ви програли, - повертається білявка до братів, - Я вагітна, - дивиться в очі тату.
• Батько дитини? – намагається бути спокійним Джон МакКормік.
• Його не буде в нашому житті, - швидко відповідає Джо.
• Я вб’ю того мерзотника! – кричить Стів.
• Це не він! – різко заперечує йому сестра.
• Кузино, я вітаю тебе! – перериває їх Роберт, - Сім’я, що ви застигли? Це ж велика радість! Колиска МакКорміків знову не порожня!
• Доню, я вітаю тебе! – оговтується мама, - Який термін? Коли ти приїдеш? А лікар? Сінді, нам треба все приготувати! – починає торохтіти вона.
• Джоанно, - підтримує маму її родичка й подруга, - Не слухай нікого! Ти не будеш сама! Ми з тобою і разом з усім впораємось! А той покидьок хай йде до біса!
• Я буду дядьком! – вигукує Браян, - Ти робиш мене щасливим, сестричко!
• Вітаю, крихітко! – уважно дивиться на дівчину Стів, - Ти ж знаєш, що завжди можеш розраховувати на мене?
• А з тим канадцем ми самі розберемось, - шепоче Боббі за спинами братів.
• Я все чую! – озвучує Джо.
• Дівчинко, ти МакКормік, ти завжди під захистом сім’ї і малюк буде також МакКормік, - говорить дядько Ендрю, - Джон, тягни той бурбон, що ти заховав в погребі на особливий випадок, той випадок вже настав! Перший онук! Це ж треба!

Батько повернувся, щоб йти в погреб, але потім розвернувся назад до екрану, підійшов ближче і уважно вдивлявся в очі найменшої своєї дитини.

• Ти робиш мене щасливим, - нарешті порушує тишу, - Я буду дідусем! – сплескує руками і знову розвертається, щоб йти в погреб, але їх старий дворецький Джордан вже несе тацю з двадцятирічним бурбоном і бокалами.
• Вітаю, місс Джо, - дивиться в екран чоловік, який практично замінив їй з братами дідуся, - Сподіваюсь, ти дозволиш старому поняньчити нового МакКорміка?
• Звісно, Джордан! Кому ж іще я можу це довірити? – сльози котяться в дівчини по щоках, а сім’я розливають напій і п’ють за здоров’я матері та дитини, - Але я зробила ще дещо, - тихенько говорить білявка, брати дружньо поперхнулись алкоголем, а її тато важко опускається в крісло.
• Говори вже, - як завжди оптимістичний її кузен, який має на це менше всіх підстав, тому що у вісімнадцятирічному віці невдало стрибнув в гірське озеро, пошкодив хребет і тепер пересувався на візку.
• Я повернулась в модельний бізнес, - видає на одному подиху Джо.
• Що? Навіщо? – дивуються рідні.
• Мені потрібні гроші на дитину!
• Що ти говориш? Невже ти думаєш…, - починає тато.
• Тато, ви з мамою вчили нас нести відповідальність за свої вчинки! Я народжую дитину, я маю піклуватись про неї і про її благополуччя. Я не можу сама сісти вам на шию, ще й дитину повісити! – пояснює йому донька, - А того що є на моєму рахунку, не вистачить на все. Тож я маю заробити ще.
• Це все ваше виховання! – суворо дивиться на старших братів-МакКорміків тітка Сінді, - Вагітна дівчинка буде пектися на тих зйомках!
• Все не так! – заперечує Джоанна, - Це всього дев’ять, вже вісім моїх статей про вагітність з фотоматеріалом. Перша вийде завтра в Вог. Ніяких поїздок! Всього кілька годин на натурі і стаття!
• А навчання? – запитує Джон МакКормік.
• Я планую перевестись в Х’юстонський університет, - розповідає про свої плани дівчина, - Пологи в грудні, впевнена, що зможу домовитись й скласти всі іспити достроково, а в другому семестрі буду винаймати няню на час лекцій.
• Не потрібна ніяка няня! – заперечує мама, - В тебе ж є ми!
• Звісно! – підтримує подругу тітка Сінді.
• Дякую! – розчулена Джо.
• Я поговорю з Семом Хоткінсом, - говорить дядько Ендрю, - Він ректор в університеті, тож проблем не буде.
• Я пишаюсь тобою, доню! – говорить тато після паузи.
• Я люблю вас всіх! – шепоче Джоанна.