Глава 14.

Наступні тижні Джо всіма силами намагалась уникати зустрічей з Крісом, але на фінальну гру до друзів не піти не могла, тим більше, що матч відбувався «вдома». Команди на полі були рівнозначно сильні, гравці не поступались один одному в спритності й професіоналізмі. Кожен гол волейболісти виривали у суперників просто надзвичайними зусиллями. І лише в останню мить команда УКЛО програла з відривом в одне очко. Трибуни вболівальників просто ревли від відчаю. Дівчата знову вийшли на поле до гравців й втішали їх як могли. Джоанна намагалась не дивитись на Кріса, а той, здається, пропалював в ній діру своїми чорними очима. Одна Керол стояла осторонь. Її мало цікавило те, що відбувалось навколо. Канадець подякував дівчатам за підтримку та рішуче підійшов до, поки що як він сподівався, своєї дівчини. Вони про щось поговорили й обоє вийшли з залу. Джо ж з друзями пішли в кафе, щоб розрадити один одного. Вечір вийшов, на диво, приємний: техаска, за відсутності свого подразнювача, змогла розслабитись й знову стати такою, якою її любили всі. Дівчина своїми влучними зауваженнями і дотепними жартами зробила поразку команди майже перемогою, а під кінець вони взагалі забули про невдалу гру й сміялись з пригод її предків, які оселились на Дикому Заході, в пошуках вільних сільськогосподарських земель. В свої кімнати друзі повернулись вже після опівночі.

            Зранку дівчатам зателефонував Нік і повідомив, що Кріс не ночував в гуртожитку, а щойно збираючись, вони випадково побачили, що речей в його шафі немає. Канадець не телефонував і повідомлень їм ніяких не залишив. Друзі були розгублені та не розуміли, що відбувається й вирішили протягом дня розпитати знайомих, може хтось щось бачив чи знав, а потім зустрітись в кафе, щоб обговорити результати.

• Нічого, - сумно розводить руками Джозеф, сідаючи за стіл, як і всі, хто приходив перед ним.
• Привіт! – останньою підходить Джоанна, - По знайомих нічого, - повторює вона вже відомий результат, - Але я ходила в деканат, там працює одна моя приятелька, вона повідомила мені, що Кріс зранку забрав документи і вони вже повернули його батькам різницю в вартості навчання.
• Нічого собі! – видихнула Келлі.
• Але, що ж відбувається? – дивується Нік, - Він ніколи не говорив, що хоче покинути університет!
• Навпаки! – погоджується з другом Джозеф, - Останнім часом в нього була кипа планів!
• І чому все так терміново? – підтримує свого коханого Белінда.
• Привіт! – чують друзі голос Керол над головами, - Кріс не з вами?
• Ні, - відповідає за всіх Кел, - А що трапилось?
• Ми вчора вечеряли, - мнеться руда, - Я йому дещо сказала і він вилетів з ресторану, як ошалілий. І після того на мої дзвінки не відповідає, - розповідає, - І в університеті, і в спорткомплексі я його не знайшла, - додає.
• Що ти йому сказала? – запитує Белінда.
• Це не важливо, - намагається уникнути відповіді дівчина.
• Що ти йому сказала? – наполягає орлеанка.
• Це важливо, тому що Кріс зник, - підтримує її Джозеф.
• Зник? – перепитує рудоволоса, - Я сказала йому, що вагітна, - розгублено відповідає.

За столом постає тиша. Друзі дивляться на руду не кліпаючи, а потім Нік різко змітає з столу все, що там стоїть.

• Виродок! – вигукує він.
• Цього не може бути! – шепоче Джоанна, - Він же не міг так вчинити? – обводить поглядом друзів дівчина, - Не міг же?

Келлі, яка сиділа поруч, міцно обіймає подругу, а Белінда підводиться, обходить стіл, стає біля Джо і починає гладити її по спині.

• Давайте не будемо робити передчасні висновки, - намагається всіх заспокоїти Джозеф, - Я впевнений, що він з’явиться і все пояснить.

Керол ще якийсь час мнеться, а потім розвертається і йде.

• Керол, - кличе дівчину Джоанна, - Що ти будеш робити? Тобі потрібна допомога?
• Ні, - хитає та головою, не обертаючись, і виходить з кафе.

Це був важкий удар для всіх друзів, але найважче все ж було Джоанні. Вона постійно прокручувала в голові всі події їх з Крісом знайомства: гарні й погані. Дівчина ніяк не могла зрозуміти, як її коханий, такий відвертий і смішливий, який завжди приходив на допомогу друзям міг покинути свою дитину? Ну, не кохаєш ти дівчину, а він не кохав Керол, це Джо знала точно, не одружуйся! Але дитина? Крихітне безпорадне створіння в чому повинне? І як Керол впорається сама? Треба їй допомогти! І куди все ж подівся Кріс? В серці дівчини оселилась тривога, бо коханий все ще не дав про себе знати.

В ці дні Джоанні хотілось побути одній, тому вона вирішила прогуляти пари, вимкнула телефон та поїхала на пляж в Беверлі-Хілс. Шелест хвиль океану заспокоював її, а вид безмежного блакитного простору під ясним весняним небом давав надію на майбутнє. Прогулюючись пляжем, Джо побачила Пітера, який знімав дівчат в купальниках для каталогу, серед них була і Керол.

• Привіт! – привіталась вона з другом і знайомою, - Як справи?
• Радий тебе бачити, - обіймає її фотограф, а потім відходить і робить кілька кадрів.
• Керол, як ти? – запитує в рудоволосої моделі техаска, відмічаючи про себе, що фігура в тої зовсім не змінилась, тож термін ще дуже малий, отже це сталось вже після їх з Крісом ночі і всі його слова тоді чергова брехня. Ці здогадки боляче б’ють по і так розтерзаному серцю.
• Все добре, - знизує плечами дівчина.
• Може щось потрібне? – допитується Джо, а Нільсон з подивом дивиться на неї.
• В мене все добре, - роздратовано відповідає руда, - І мені нічого не потрібно!
• Ну добре, - здивована агресією моделі білявка, а потім здогадується, що та, скоріше за все не хоче, щоб хтось знав про її стан, або й взагалі вже позбавилась вагітності. Це, звісно, жахливо, вирішила техаска, але це її право!