Глава 11.

Опівдні на галявині парку Гріффіт друзі сідали в корзину величезної повітряної кулі. Залишилось залізти тільки Джоанні і Крісу, але останній взяв дівчину за руку й махнув льотчику другою рукою, щоб той злітав.

• Ми прогуляємось в парку, - відповів на мовчазне питання друзів канадець, - Джо боїться висоти, - переможно подивився прямо в очі Майклу і повів розгублену білявку в бік від кулі.

Джоанна обережно визволила свою руку, помахала друзям і вони мовчки пішли по стежці.

• Звідки ти знаєш? – нарешті перервала дівчина мовчання
• Ти сама сказала, коли розповідала нам про ваш з подругою стрибок з парашутом, - потиснув плечами канадець, - Який ви виграли в вікторині на радіо, - посміхається, - Тобі тоді було дуже страшно, але ти стрибнула, щоб не поступитись подрузі.
• І ти запам’ятав?
• Так.
• Це тому ми минулого року не поїхали зустрічати світанок на гору разом з іншими? – здогадується дівчина.
• Так, - повторює Кріс.
• Я не знаю, що сказати, - зупиняється вона.
• Нічого не кажи, - повертається до неї хлопець, ховаючи руки в кишені.
• Що будемо робити? – тихо запитує Джоанна.
• Пішли в зоопарк?
• Як минулого року?
• Як минулого року! – подає руку Кріс, долонею догори і дівчина рішуче вкладає в неї свою.

Наступні кілька годин одні з найщасливіших за весь час їх знайомства. Вони годують тварин, фотографуються з тигренятами, сміються з витівок мавпенят в дитячому садку, спеціально облаштованому для них, а потім їдять морозиво і катаються на велосипедах. Їх ідилію перериває дзвінок друзів повідомляючи про те, що вони повернулись.

• Джоанно, я хочу тобі дещо подарувати, - хлопець вкладає в її руку невеличку коробочку.
• Що це? – розкриває пакунок дівчина.
• Я побачив це влітку на канікулах в Квебеку, заробив гроші і купив, хотів подарувати тобі на Різдво, але не склалось, - несміливо потискає плечами канадець, намагаючись не згадувати при цьому свій короткочасний роман з своєю однокласницею Терезою, який стався в той же час.
• Яка краса, - Джо зачаровано роздивляється золоту підвіску з майстерно переплетених літер «Кей» і «Ді», - Я не знаю, чи можу я прийняти це? – дивиться вона йому в очі.
• Можеш, - рішуче говорить Кріс і надіває прикрасу на браслет на лівій руці дівчини.
• Дякую! – шепоче вона у відповідь.
• Пішли, - хлопець знову бере її за руку і веде в бік галявини, на якій їх вже чекають друзі, розлючена Керол і задумливий Майкл.

Кріс вже кілька тижнів картав себе за цей не потрібний йому зв’язок. Він і досі не зрозумів, як так сталось, що Керол його дівчина? Навіщо він з нею зійшовся після виходу з клініки? Так, вона була наполеглива, але ж він чітко розумів, що з його боку не було навіть симпатії, навпаки, вона його дратувала! І фізично він її не хотів, секс між ними траплявся рідко і зовсім не через те, що дівчина не намагалась. А тепер ще цей Майкл як з неба впав! Хлопець був розгублений і не знав, що йому робити.

Молоді люди виходили з ресторану після прекрасної вечері в гарному настрої й вирішували як продовжити вечір.

• Вибачте, але ми з Майком до вас не приєднаємось, - рішуче бере хлопця під руку Джоанна і тягне в бік пляжу, - Побачимось! – відчуває обпікаючий погляд своєю спиною.

За кілька метрів техасець зупиняється, накидає на плечі дівчини свій піджак, обіймає і вони мовчки повільно продовжують свій шлях вздовж океану. Яскраві зорі, приємна прохолода, шелест хвиль – все налаштовує на романтичний лад, але нічого романтичного між цими двома немає.

• Майкл, пробач мені, - нарешті зупиняється і перериває мовчання Джоанна, - Справа не в тобі, а в мені.
• Сонечко, послухай мене будь-ласка! – бере дівчину за плечі і заглядає їй в очі хлопець, - Давай не будемо поспішати? В нас багато спільного: знайомі, вподобання, інтереси, погляди на життя, ми виросли в одному середовищі, - перелічує він, - Нам добре в ліжку, врешті решт!
• Але я не кохаю тебе! – вигукує Джо.
• А я кохаю! – так само голосно відповідає їй Майк, - Мого кохання вистачить на двох! А твоє з часом прийде.
• Пробач, але я так не хочу, - тихо говорить і розвертається, щоб йти в зворотному напрямку дівчина.
• Ну що в ньому є такого, чого немає в мені?! – кричить їй в спину брюнет.
• Ти про що? – не повертаючись зупиняється Джо.
• Про цього твого Кріса, - пояснює Майкл, підходячи до дівчини і заглядаючи їй в обличчя.
• Хто тобі сказав? – запитує вона, - Хоча неважливо, - маше рукою.
• Я сам все зрозумів. Спочатку я думав, що це Ділан, - хитає він головою, - Але ні! А потім я побачив вас із Крісом. Ви сиділи з різних боків столу, намагались не дивитись один на одного, він взагалі був з іншою дівчиною, але між вами відчутний зв’язок! Тільки сліпий його не помітить! А коли ваші погляди все ж перетинались, присягаюсь, над столом літали іскри!
• Пробач! – повторює Джоанна.
• А що мені ще лишається? – зітхає хлопець, - Але прошу тебе, хай це залишиться в тебе, - знімає він обручку з ланцюжка, - На згадку.
• Я не можу, - починає білявка.
• Можеш! – вкладає Майкл прикрасу в руку дівчини й затискає її в кулачок, обіймає за плечі і веде до машини.