Глава 5.

Напередодні від’їзду Ділана друзі вирішили піти в нічний клуб і танцювати до ранку. Кріс на зустріч не прийшов. За мовчазної згоди цей факт ніяк не обговорювали, щоб не псувати настрій. Останніми днями їх друг вів себе жахливо: пропускав лекції, ігнорував тренування, не приходив ночувати. Всі розмови з ним були марні, тому що часто він був на підпитку, або в якомусь дивному стані. Хлопці підозрювали, що Кріс вживав наркотики, але не говорили про це дівчатам, щоб не засмучувати їх.

Обраний заклад був вельми популярний у молоді, тому друзі заздалегідь замовили столик через знайомих Джозефа, який, здається, мав зв’язки всюди. Музика була запальна, а коктейлі смачні. В якийсь момент ді-джей ввімкнув класичний рок-н-рол, Ділан подав руку Джоанні й вони почали танцювати, як колись, забуваючи про все. Просто вони! Просто музика! Просто танець! Молодь розступилась створивши коло і плескаючи в долоні в такт музиці.

• Це було просто вау! – вигукнув Нік підіймаючи келих, коли друзі зібрались біля столу після завершення треку.
• Я не знала, що ти так вмієш танцювати! – дивується Белінда.
• Рок-н-рол ми готували на якусь вечірку в школі, - згадує Джоанна.
• Хеловінн, здається, - підтверджує Ділан.
• Точно! В нас ще були костюми Бонні і Клайда, - пригадує білявка.
• Тебе тоді ще не влаштував іграшковий пістолет за резинкою панчохи і ти поклала туди браунінг твого тата, - додає техасець.
• І при одному з перекидів він випав, пролетів через весь зал і зупинився самісінько біля ніг директора, - сміється Джо.
• Нічого собі! – дивується Келлі.
• І як ви викрутились? – цікавиться Джозеф.
• Ділан, як справжній джентльмен, брав все на себе, - з ніжністю розповідає техаска.
• Але директор не повірив і його зовсім не втішив той факт, що пістолет був незаряджений, - знизує плечами шатен.
• Він добре знав хто автор всіх витівок в нашій компанії, - сміється Джоанна, - Тому на ранок викликали наших батьків і ті вже владнали справу.
• Як завжди – невеличкий благодійний внесок на рахунок школи і всі готові закрити очі на, так би мовити, пустощі дітлахів, - констатує хлопець.
• Тож вип’ємо за того, хто придумав благодійні внески! – вигукує Джозеф і підіймає келих, а друзі з готовністю його підтримують.

Через деякий час Джоанна тихенько вислизнула з-за столу й попрямувала в туалет поправити макіяж і трохи освіжитись. Там з тією ж метою вже була Белінда, яка саме поправляла свою блакитну сукню.

• Привіт! – посміхнулась дівчина подрузі й стала поруч перед дзеркалом.
• Джо, - нерішуче повернулась Белінда до техаски, - Я маю дещо тобі сказати. Я просто більше не можу мовчати! Не переривай мене, будь ласка!
• Говори, Бел, - не розуміє знервованості подруги білявка.
• Я переспала з Крісом, - видихає і закриває очі руками дівчина.
• Півроку тому? – уточнює Джоанна, а Белінда лише киває головою, - Я знаю, - знизує плечами техаска, яка може і не пробачила, але прийняла цю правду і не тримала злості на свою сусідку по кімнаті.
• Знаєш?
• Так, - киває головою білявка, - Я вас тоді бачила, в кампусі.
• То я була права? Це через мене ти ледве не загинула? – сльози котяться по щоках орлеанки.
• Ну не загинула ж, - заспокоює її Джо, - І ти там була не одна.
• Пробач! Пробач! Пробач! – кидається з обіймами до подруги Белінда, - Я така сучка! Я не знаю як це сталось!
• Заспокойся вже! Що було – те загуло! – обіймає дівчину у відповідь техаска, - А тепер давай приведемо себе до ладу і підемо далі зводити з розуму хлопців! – і дівчата синхронно розвертаються до дзеркала.

Джозеф і Ділан тим часом перемістились до бару й замовили собі віскі з льодом, залишивши Келлі і Ніка цілуватись без свідків.

• За казкове дозвілля! – підіймає тост Ділан.
• Підтримую! – підіймає свою склянку у відповідь кучерявий брюнет, обводячи  оцінюючим поглядом дівчат навколо.
• А ти ніколи не припиняєш полювання? – сміється техасець.
• Навіщо гаяти час? – дивується Джозеф.
• А як же Белінда?
• Її я кохаю, - потискає плечами брюнет.
• Високі стосунки! – говорить співрозмовник, а для себе не розуміє як можна кохати дівчину й при цьому полювати на все, що рухається? В нього так не виходить, на жаль чи на щастя розбиратись він не хотів.
• Слухай, тільки не ображайся, - нахиляється до Ділана Джозеф.
• Питай вже.
• Кумедно виходить, коли ти називаєш Джо «крихітка» з її 175 сантиметрами зросту?
• Не зросту, а чистої краси! – сміється шатен, підіймаючи вказівний палець.
• Не заперечую! – погоджується брюнет і салютує своїм бокалом.
• Та якщо чесно: так було задумано! – підморгує новому знайомому Ділан.
• Серйозно?
• Так! Це прізвисько придумав Стів, найстарший брат Джоанни, саме за її зріст, а ми всі підхопили, - пояснює техасець, - В школі Джо була вища половини хлопців в класі, але це не заважало їм постійно клеїтись до неї!
• Важко тобі доводилось? – співчуває Джозеф.
• В мене був вірний напарник – Браян, брат-близнюк Джоанни, - знизує плечами шатен.
• Вони близнюки? – дивується брюнет, - Джо говорила, що в неї два старших брати?
• Так, Стів старший їх на п’ять років, а Браян старший сестру на 8 хвилин, - сміється техасець, - Це їх сімейна байка! Але є ще їх кузен Роберт, він старший нас на рік і також вчився в нашій школі.
• Так, вона часто про нього згадує!
• Які симпатичні хлопці сидять біля бару й пліткують про нас! – говорить Джоанна за їх спинами, - Краще запросіть дівчат на танець! – бере Джозефа за руку і веде за собою на танцмайданчик, а Ділан, розуміючи натяк подруги, запрошує Белінду.