Глава 1.

Висока синьоока струнка блондинка, не пам’ятаючи себе, вибігла з дверей чоловічого кампусу. Очі рясним потоком заливали гіркі сльози. Дежавю. Півроку тому вона так само тікала від побаченого. Тоді Джоанна застала свого коханого Кріса в ліжку з їх спільною подругою, Беліндою, яка водночас була дівчиною їх також спільного друга Джозефа. Але того разу в неї вистачило розуму не виявляти своєї присутності та той самий розум не завадив їй сісти за кермо і вона потрапила в жахливу аварію. Дякувати Богу, що вижила! Кріс тоді цілодобово чергував біля її ліжка в лікарні, так ніжно піклувався, що її серце розтануло і вона промовчала, а сам він їй правди так і не сказав. А сьогодні… Сьогодні він навіть не спробував наздогнати її! Досить! Набридло! Я їду додому!

• Привіт, крихітко! – до болю знайомий голос зупинив дівчину біля самих дверей жіночого гуртожитку.
• Ділан?! – не вірячи своїм очам вона різко розвернулась, кинулась в обійми високого зеленоокого шатена і ще дужче заплакала.

Хлопець міцно притискав її до себе і намагався заспокоїти та невдовзі зрозумів марність своїх спроб, тому підхопив дівчину на руки й поніс до свого корвету, обережно всадив ношу на переднє сидіння, обійшов автівку, сів за кермо і поїхав в бік виїзду з міста. Джоанна все ще гірко плакала, а він мовчав та лише іноді міцно стискав її  руку. Через деякий час зморена дівчина заснула, тоді Ділан обережно зупинився на узбіччі, дістав з багажника плед, укрив свою пасажирку і погнав машину далі. МакКей зовсім не очікував побачити свою завжди усміхнену подругу, яка скільки він пам’ятав була генератором шалених ідей та джерелом дружньої підтримки, в такому жахливому стані. Да він за двадцять років бачив її сльози лише кілька разів! А тут така істерика?!

• Де ми? – озиралась навколо Джоанна, коли прокинулась.

Корвет вже був припаркований біля якогось фешенебельного готелю, а навколо, скільки сягало око, була пустеля.

• Палм-Спрінгс, - посміхнувся у відповідь хлопець.
• Розкажеш? – спитала дівчина після паузи, незважаючи на свій смуток, вона чітко розуміла, що МакКей не приїхав би за півтори тисячі кілометрів просто так. Там щось сталось. І це «щось» достатньо серйозне!
• А ти? – пограв очима Ділан і Джо розсміялась у відповідь, - Пішли, в мене тут номер заброньований.
• Один? – вдавано образилась білявка.
• Пентхаус з двома спальнями! – закотив очі шатен і туристи без багажу взявшись за руки пішли в середину.

За кілька годин молоді люди, вдягнені в фірмові махрові халати готелю, зручно вмостившись на двомісному шезлонгу на терасі свого номеру, милувались заходом сонця в пустелі. На столику біля них стояла спітніла пляшка червоного сухого вина та тарілка з сиром і хамоном.

• Твій брат зробив Мелісі пропозицію, - почав розмову першим Ділан, йому потрібно було виговоритись, а подрузі, як він знав, був потрібний час, щоб «дозріти».
• І ти? – підняла очі і подивилась на друга Джо, адже вона добре знала всіх трьох героїв цієї мелодрами, але нічого не могла змінити.
• Запросив її в навколосвітню подорож, - зітхнув хлопець і додав, - Вона колись мріяла про неї.
• А вона відмовила вам обом, - закінчила за нього Джоанна й також зітхнула, - Ти ж маєш розуміти чому?
• Так, - погодився МакКей, - Вона не хоче руйнувати нашу з Браяном дружбу, - Ділан знову дивився на захід сонця, а потім обурено вигукнув, - Але ж я її кохаю!
• А вона кохає тебе! Та Браян ваш друг?! – терпляче озвучує очевидне дівчина.
• І що ж мені робити? – хлопець ставить питання, заради відповіді на яке провів за кермом дві доби.
• Дай вам всім час, - Джоанна підсунулась ближче до Ділана й міцно обійняла його.

На деякий час друзі замовкли. Все ще мовчки Ділан підвівся, приніс з міні-бару й відкупорив другу пляшку вина, а потім налив в бокали нову порцію і сів на місце.

• А я застала свого хлопця в ліжку з іншою, - нарешті порушила тишу Джо.
• О-у, - видихнув співрозмовник.
• Вдруге.
• Мені шкода, крихітко, - в свою чергу міцно обійняв її друг, а руки вже свербіли, щоб прибити того придурка, який образив цю таку вразливу дівчину, він намагався не думати, що сам колись зробив із нею щось подібне.
• Ми познайомились торік. Точніше нас познайомили мої подруги і водночас сусідки по кімнаті в гуртожитку. Кейт зустрічалась з Білом, щоправда, потім вони розійшлись і поїхали з Лос-Анджелесу в різні боки, а Келлі – з Ніком. Хлопці грають в студентській волейбольній команді. Кріс їх товариш по команді. Він приїхав з Квебеку, там говорять французькою і в нього такий смішний акцент! Словом, ми почали зустрічатись, - розповіла Джоанна.
• Зрозуміло. А що було минулого разу?
• Я без попередження прийшла до нього в кампус, двері в їх кімнату були незамкнені. Хотіла зробити сюрприз, тому тихенько їх прочинила і побачила його в ліжку з Беліндою. Це також моя подруга, вона заїхала в нашу кімнату після Кейт, і дівчина ще одного гравця їх команди, Джозефа.
• Це тоді ти потрапила в аварію?! – здогадався Ділан, згадуючи який жах вони всі тоді пережили.
• Так, - сумно посміхнулась Джо.
• Браян був правий!
• В чому?
• Він тоді був впевнений, що без цього дрібного гада не минулось!
• Справді? – запитально дивиться на хлопця дівчина, а він киває їй головою у відповідь, - Він мені нічого не говорив про це, - потискає вона плечами.
• Не хотів засмучувати тебе, - посміхається шатен, - І Стів йому заборонив.
• Зрозуміло.
• Думаю, що твій старший брат сам розмовляв з твоїм, як там його, - зневажливо додає Ділан.
• Кріс мені також нічого не сказав, - повторює.
• Таким не хваляться, - знизує плечами хлопець, - Ти його пробачила тоді?
• Так.
• Чому?
• Він був поруч, піклувався, - намагається пояснити Джоанна.
• Хто зрадив раз…
• Не починай, - просить.
• А що було вчора?
• Все те саме, тільки в ліжку була одна викладачка з університету, історії здається.
• І ти знову тихенько пішла? – дивується Ділан.
• Ні! – сміється дівчина, - Я схопила його гітару і рознесла все в їх кімнаті, а потім голосно гупнула дверима і пішла!
• А він?
• Він лишився, - розводить вона руками.
• Бовдур!
• Ні! Все правильно! – друг запитально дивиться на Джоанну, - Не хвилюйся, я не з’їхала з ґлузду! – сміється вона, - Це від початку були нездорові стосунки. Я була закохана, а він дозволяв мені кохати себе, хоча іноді, наодинці, мені здавалось, що і він мене кохає. Кріс постійно мене зраджував із вболівальницями, дівчатками з групи підтримки, наче перевіряв мої межі, а я робила вигляд, що нічого не помічаю.