4

- Відійди від мене! - Жах сковує моє тіло, повністю ним заволодіває і я усвідомлюю, що навіть не зможу зарядити ляпаса цьому нахабі, адже рука не підійметься. Банально через те, що я не зможу її фізично підійняти. Не тому, що я не хочу. Якби могла, то із задоволенням влупила цього козла! Ще б краще якби в цій самій моїй руці була бейсбольна бита... 

- А якщо не відійду... то що буде? - Він зупиняється, більше не рухається до мене, але видно по його погляду, що це не через те, що чоловік боїться, а тому, що хоче розтягнути насолоду від того, як заганяє мене в кут, а я і зробити нічого не можу. Йому приносить це кайф. Тільки йому зрозумілий кайф.

- Я буду кричати! - Я дійсно буду і плювати на те, які це буде мати наслідки. Я так просто не здамся. Не вивішу білий прапор, як визнання своєї поразки.

- Навіщо? І найголовніше - для чого? - Він реально це питає, бо йому цікаво? Чи це нова гра в грі, в яку я не вмію грати, а цей козел ще той мастак?

- Ти пробрався на чужу територію! Вліз в чужий будинок! Загрожуєш мені! Ти вважаєш, це мало приводів для того, щоб створити тут Армагедон та викликати поліцію, яка запакує тебе та повезе відпочивати на нари? - Приплив впевненості, ось саме це те, що мені наразі потрібно. Першочерговий ступор дещо відходить на другий план, я беру потроху своє тіло та мізки у руки та починаю діяти. Бо бездіяльність у випадку з цим чоловіком небезпечна...

Тео. Мій колишній хлопець. Чоловік, в якого я шалено закохалася. Яким був для мене всім. Навіть більше, ніж всім. Я не уявляла своє життя без нього. Вважала, що потрапила у казку, в якій все прекрасно і краще просто бути не може. Але Тео все зруйнував. Мало того, що він зруйнував цю казку, зрадивши мені з іншою дівчиною, так ще й перетворив моє життя на кошмар... Тільки людина, яка щиро кохала, і якій встромили ножа прямісінько в серце, усвідомить, як це, коли тебе змішують з болотом і йдуть собі далі. В ту мить, як ти киснеш в цьому болоті й не бачиш сенсу з нього вибиратися. Бо найближча людина, найдорожча людина пройшла по тобі й навіть не помітила...

- Пробрався на чужу територію? Вліз в чужий будинок? - Тео не може приховати свого здивування, і чи то він справді не може цього усвідомити, чи то чоловік прекрасний актор. - Стасю, це ж очевидний наклеп, так само як і те, що я загрожував тобі. Я тебе хоч пальцем зачепив?

- Це дім моєї подруги та її хлопця! То ж так, ти пробрався в чужий дім та на чужу територію, це незаконно, - має ж він боятися правоохоронців? Якщо стосовно мене Тео і справді нічого крамольного не зробив, тільки морально надавив, то як пробрався всередину? 

- Вірно, дім твоєї подруги й, - на цьому наступає театральна пауза, ніби я мала просмакувати цей момент сповна, і у мене це вдалося, тільки в кепському світлі, - мене.

- Тобто... тебе? - Якщо це жарт, то не розумію з чого сміятися. А якщо не жарт, то... Що???

- Пішли, - Тео простягає мені свою руку, а я тільки нетямуще на неї витріщаюся.

- Куди? - Після того, як він зрадив мені, після того, як зробив неймовірно боляче, я не те що йти з ним нікуди не хочу, я його пику бачити не бажаю. Як можна хотіти бачити людину, яка перетворила твоє життя в існування, а світлі емоції стерла на нуль? Я ж не мазохістка, таким не балуюся, тож не буду нікуди йти!

- Спитаємо у моєї дівчини, - і на "моєї" Тео робить наголос, щоб я відзначила цей момент, щоб не пропустила повз вуха, - чи я проник сюди незаконно, чи все в порядку речей.

- Пішли, - згідно киваю, бо Ліля має пояснити, що тут за чортівня відбувається. Але ігнорую кінцівку чоловіка й не кладу в неї свою руку. Це явно ні до чого. - Йди вперед.

Не варто підставлятися, залишаючи його позаду. Це може призвести до кепських наслідків. Він підступний, дуже підступний, тож не зрозуміло, що наразі твориться у голові чоловіка. В тому житті я не зрозуміла й ось до яких наслідків це призвело...

- А раніше тобі подобалося, коли я був ззаду...

Тео задоволено шкіриться своєму жарту, а мене знову обдає льодяною водою з голови до ніг, бо я згадую минуле. Минуле, в якому був він. Минуле, яке я змогла за допомогою Свята забути. Змогла переступити той біль та розчарування й знову покохати. Я змогла. Але з появою цього покидька, все це може звестися нанівець. Тео запросто може здерти шкірку на моїх ранах, які так довго рубцювалися та зробити так, щоб ці рани знову кровоточили...

- Ти вірно підмітив, це було раніше! Раніше, в тому житті, в якому я була ідіоткою, котра повелася на таке лайно, як ти! В теперішньому житті я більше не повторю тих самих помилок! - Покладіть граблі на землю та наступайте на той край, де є залізна насадка, вам подобається те, який удар прилетів вам у голову? Ні? Тоді не думаю, що ви повторите цей же трюк ще раз, тож і я не дурепа, щоб знову вв'язуватися туди, де мені роблять боляче. Садомазохізмом не балуюся.

- Не зарікайся, - з усмішкою на пиці промовляє Тео, і розвертається та прямує на вихід з кімнати. 

Як же хочеться підбігти до нього, розвернути до себе обличчям та як стерти цю задоволену посмішку з його вуст! Стерти її в порох! Змусити кривитися від болю, а не насолоджуватися перемогою. Але попри ці бажання є ще одне бажання, котре перекриває ті, які відповідають за помсту - вибратися з цього приміщення. Не знаходитися з Тео наодинці в закритому просторі. Тож роблю над собою неймовірні зусилля та вирушаю слідом за цим покидьком.

Перше, що мене дивує, так це те, як впевнено Тео крокує по будинку Лілі та Артура. Ніби у мене було в голові якесь затемнення й у ті дні, коли ми з друзями збиралися в них дома посидіти та поспілкуватися, цей екземпляр теж був поруч в нашій компанії. Отже, він справді тут знаходиться не просто так? Отже, його слова не фальш?

А друге, що мене дивує, а точніше навіть бісить, так це те, що варто моєму колишньому відкрити одні з дверей будинку, як я бачу Свята і Лілю. Тобто не те мене злить, що я їх бачу, це було очевидно, що вони звідси нікуди не злиняють, а те, як ці двоє мило воркують між собою. І таке враження, що навіть збентежені тим, що їх так нахабно перервали. Я довіряла і Святу, і Лілі, і не думала, що мій хлопець чи моя подруга можуть натворити біди, зійшовшись у парі більш ніж потрібно, але... Але ця довіра була раніше. До того моменту, як Свят не відкрив своє істинне обличчя, про існування якого я навіть не здогадувалася протягом наших відносин. А от щодо подруги...