3

- Ми реально цим займаємося? Це все не якийсь дивний сон? - Я не можу повірити, що ми зараз сидимо всі вчотирьох за столом та обговорюємо пункти договору у цьому обміні. Точніше ці троє обговорюють, сперечаються і вносять поправки, а я й надалі перебуваю в шоку від цієї витівки. Та де таке бачено, щоб партнерами змінюватися? Та ще й добровільно...

- Сонечко, кохана, ну чому ти так нервуєш? - Свят бере мою руку у свою та починає її ніжно погладжувати. Певно вважає, що таким чином зможе мене дещо заспокоїти та вгамувати, і в будь-який інший раз це б спрацювало, але явно не тоді, коли відбувається чорт знає що. 

- Можливо ти хочеш від себе внести якісь поправки, то ти не мовчи, ніби в рота води набрала, а повідом нам це, візьмемо на розгляд, - Артур, той, хто був ініціатором цього лайна і хто саме більше рвав одне місце заради цієї затії, зараз пропонував мені взяти слово, адже він в той час складав цей документ і позиції, кому які подобалися, а які потребували доопрацювань.

- Та які ще поправки? Ви реально жартуєте? - Я висмикнула свою руку з лап Свята, щоб він навіть на мить не подумав, що я згодилася на цю авантюру. Зважаючи на все, його моя думка й особливо сильно не хвилювала, але хлопець хотів грати роль дбайливого коханого, тому вмикав актора, - які обміни партнерами? Які договори? Навіщо ці договори взагалі потрібні?

- Ну ми ж не діти в садочку, щоб гратися в пісочниці, а потім плакатися, якщо хтось інший зіпсує наший калачик. Ми дорослі люди, тож варто все оформити офіційно та так, щоб потім претензій не було одне до одного.

- Справді? Ми не діти? - Я ледве не сіпнулася в сторону Артура, який і виголосив цю промову до цього, та так сіпнулася, що той навіть дещо відхилився та прибрав ноутбук зі столу, на якому він писав цей договір. І правильно робив, адже я була настільки заведена, що могла завдати іншим матеріальної шкоди. І таке враження не тільки матеріальної... - Тобто ось це все, - і я обвела руками всіх нас, - це не дитячий садок? Це саме те, чим займаються дорослі люди? Ви справді так вважаєте?

- Стася, ну чому ти завелася? - На кого на кого, а на Лілю я сподівалася, дуже сильно сподівалася. Адже подруга могла хоча б чисто з жіночої солідарності пристати на мій бік та підтримати, що це все чортівня на пісному маслі. Та натомість вона і сама була не проти у все це вв'язатися, а навіть достатньо сильно зацікавилася цим обміном й завзято вносила свої пункти в цей бісовий договір. - Ти не довіряєш Святу чи що? Не віриш, що він у тебе вірний і кохає тільки тебе?

- Довіряю, я довіряю, - надіюся, що це справді так і він мене не підведе, хоча після сьогоднішнього дня я вже дуже сильно в цьому починаю сумніватися, - але не розумію, до чого весь цей цирк. Навіщо це все?

- Ну то якщо довіряєш, то чому тоді нервуєш? - Стенув плечима Артур, який побачив, що я дещо вгамувалася, тож йог ноутбук вернувся на стіл, а сам хлопець сидів вже рівно на кріслі. Хоч і поглядав у мою сторону, щоб якщо що не пропустити випаду чи ще чогось підступного. - Мало того, що ти впевнишся, що твій Свят це саме та людина, яка тобі потрібна, так ще й отримаєш солідну суму коштів на руки. Чим погано?

- Яких ще коштів? - Виявилося, що це ще не всі сюрпризи на сьогодні...

- Ну я ж кажу, щоб це не виглядало дитячою грою, то все має бути по справжньому. І приз теж має бути дорослий. Ось така ось сума влаштує тебе в якості виграшу? - І на цих словах Артур повернув екран ноутбука в мою сторону і вказав на цифру, яка очевидно виділялася своїми нулями серед цього договору.

- Звідки в нас такі гроші? - Я тут же повернулася до свого хлопця та поставила цілком логічне питання. Я наразі не працювала, зарплата Свята хоч і була пристойна, але не настільки, щоб розкидуватися цими коштами направо та наліво. Він виграв джекпот і про це замовчав?

- Я маю машину, тож її й продам, якщо що, - хлопець взагалі не здивувався моєму питанню, отже, він обдумав цей варіант завчасно. Зі мною не порадившись... Я звичайно не претендую на його машину, але якщо ми плануємо стати однією родиною, якщо у нас все буде спільне, то... якось неприємно розуміти те, що коханий забив на мою думку та самотужки прийняв таке важливе рішення. - Хоча я впевнений, що ми переможемо і влаштуємо грандіозне весілля на цю суму.

- Ага, розмріявся ти, звичайно, - знову взяв слово Артур, який був надзвичайно активний, що у своєму задумі, що в приведені плюсів до цього задуму, - нам з коханою якраз не вистачає певної суми на купівлю власного житла, тож гроші за твою тачку якраз добре закриють це питання.

- Або ти взагалі залишишся з голою дупою, віддавши все нам, - перебив свого товариша Свят, а мені з кожною секундою ставало все гидкіше не те що про це говорити, а навіть знаходитися в цій компанії, - правда, кохана? Покладемо їх на лопатки на раз - два?

- Де підписати? - Я тут же відхилилася від Свята, який хотів до мене пригорнутися. Його обійми зараз були б теж огидними. Наразі вони всі для мене були огидними, то хотілося завершити цю нісенітницю та звалити в захід.

- Так ти згідна? - Артур не очікував, що я так швидко зміню свою думку, тому навіть очі витріщив від мого поспіху.

- Питаю ще раз - де підписати?

Свят хоче поставити все на карту? Без питань! Ось тільки ця гра може дуже кепсько для нього закінчитися. Адже мало того, що він опиниться без машини, так ще й, скоріш за все, без дівчини...

***

Я навіть не думала, що можна перебувати ще в гіршому настрої, коли минулого разу сиділа в автомобілі Свята. Але коханий вирішив мене здивувати, тож цього разу я падаю на сидіння машини й ляскаю дверима так, щоб його "ластівочка" вловила моє налаштування. Ну а в першу чергу володар цієї "ластівки", щоб сповна відчув мій негатив, але він кинув на мене тільки незадоволений погляд, щось було думав сказати, але так само швидко і передумав, тож завів авто й ми рушили додому.

Як же мені хотілося вилити повно бруду на Свята. Як же хотілося зробити йому якусь прикрість. Вперше за весь час наших відносин мені хотілося напаскудити коханому, а не зробити якусь приємність чи донести радість цій людині. "Та чого ти переймаєшся? Нехай хлопець порадіє останні дві своїй "ластівці", адже йому не так довго залишилося на ній їздити. Судячи з твого налаштування, ти залишиш цього мужика без власних коліс" - саме так підколював мене внутрішній голос, і, якщо чесно, я була з ним солідарна. Маю величезні сумніви, що перемога буде на нашому боці.