Глава 7

Усю дорогу назад Віка мовчала. Вона дивилася в бічне скло на темні обриси приміських дерев, і в напівтемряві салону її профіль здавався висіченим із холодного мармуру. Володимир не намагався порушити цю тишу. Після званої вечері йому й самому хотілося лише одного — якнайшвидше дістатися свого дому, скинути цей незручний, хоч і дорогий костюм, і забути про людей, які за кілька годин встигли поставити йому більше запитань, ніж деякі знайомі ставили за роки.
Машина м'яко зупинилася біля її будинку в центрі. Віка клацнула замком паска безпеки, але виходити не поспішала.
— Навіщо ти запитав мене про Андрія? — її голос прозвучав сухо, без колишньої світської м'якості.
Володимир повернув голову до неї.
— Коли саме?
— За столом. Чому я дозволяю йому так із собою розмовляти.
— А, це, — він поклав руки на кермо.
— Так, це. Ти взагалі розумієш, як це виглядало збоку?
— Як на мене, цілком звичайно. Він запитав — я відповів. Ми ж ніби пара.
— Ні, Володимире. Ти вирішив влаштувати мені розбір польотів. При всіх. Так, ніби я сама не здатна дати йому відсіч і потребую чийогось схвалення.
Володимир глибоко вдихнув, згадуючи ту хвилину, коли Андрій виголошував свій тост. Для нього все було очевидним, але в її світі, схоже, правила були іншими.
— Я не збирався з'ясовувати, чому ти не поставила його на місце, Віко.
— Тоді навіщо було лізти з цим питанням? — вона повернулася до нього всім корпусом, і в її очах спалахнув гнів.
— Тому що ти засмутилася, — просто відповів він, дивлячись їй прямо в очі. — Твоя маска ледь не тріснула. Це було помітно.
— Я не засмутилася! — відрізала вона. — Ти мене майже не знаєш. Ти поняття не маєш, що саме пов'язувало нас із Андрієм, як ми зараз працюємо і чому я не збираюся влаштовувати з ним дешеві сцени. А вже вирішив, що краще за мене знаєш, як мені поводитися.
— Я нічого за тебе не вирішував, Віко.
— Ти саме це й зробив! Сидів і дивився на мене з таким виглядом, ніби я мала негайно вилити на нього келих чи влаштувати істерику, щоб довести всім, яка я сильна. А я не хочу! Мені не потрібно, щоб ти втручався в мої стосунки з людьми. Навіть якщо тобі здається, що мене ображають.
Володимир мовчав. Він слухав її звинувачення без роздратування, але з тією впертістю, яка завжди допомагала йому тримати удар у майстерні, коли клієнти намагалися перекласти на нього власні помилки.
— Добре, — спокійно кинув він. — Більше не буду. Твоя територія — твої правила.
— От і чудово.
Вона різко смикнула ручку дверей, але замок, заблокований системою автівки, не піддався. Віка тихо вилаялася про себе, натиснула кнопку розблокування на панелі й знову розвернулася до нього, наче не виговорила всю образу до кінця.
— І ще одне. Не треба намагатися грати роль мого благородного захисника, Володимире. Ми домовилися про роботу. Про звичайний прозорий контракт. Я плачу тобі за те, щоб ти просто був поруч на цих дурних заходах і підтримував нашу легенду. Не за те, щоб ти оцінював моїх колишніх чоловіків, ліз у мої сімейні травми й повчав мене, як правильно тримати удар.
— Я зрозумів.
— Справді? Бо в мене в ресторані склалося чітке враження, що ти вирішив, ніби ці гроші, що я плачу, дають тобі право втручатися в усе, що стосується мого приватного життя.
— Віко, послухай мене, — Володимир трохи нахилився вперед.. — Я не збираюся втручатися у твоє життя. Мені твої гроші потрібні для моєї справи, а не для купівлі акцій у твоїх сімейних розбірках. Ти сама запитала мене за столом, чому я так дивлюся. Я просто чесно відповів на твоє питання. Якщо тобі не подобається моя чоловіча прямота, це не означає, що я намагаюся тобою командувати чи перевищувати повноваження.
— А якщо мені просто не подобається, коли мене обговорюють за моєю ж спиною? — вона майже процідила це крізь зуби.
— Тоді скажи про це безпосередньо Андрію, — Володимир знизав плечима. — Він же твій колишній, а не мій. Нехай він тримає межі.
Віка раптом замовкла. Його відповідь явно прийшлася не до смаку її звичній логіці, але заперечити на цю правду було абсолютно нічого. Вона кілька секунд просто дивилася на його руки на кермі.
— Ти просто неможливий, — нарешті видихнула вона, і її плечі трохи опустилися, втрачаючи напругу.
— Мені про це вже говорили. І не один раз.
— І ти завжди такий?
— Який саме?
— Упертий як скеля. Навіть коли неправий.
— Не знаю, — Володимир ледь помітно посміхнувся у вуса. — Напевно, я стаю таким тоді, коли мене починають відчитувати за те, що я просто чесно відповів на прямо поставлене питання.
Віка подивилася на нього з обуреністю, але Володимир не звернув увагу. У його погляді не було ні бажання її зачепити, ні чоловічого глузування. Чоловік дійсно щиро не розумів, чому вона так розлютилася через банальну спробу підтримати її. У його простому світі все вимірювалося чіткими категоріями: Андрій дозволив собі зайве — Володимир це зафіксував і сказав їй. Вона попросила більше не лізти — він погодився без зайвих слів. На цьому інцидент мав бути вичерпаний, без драм та довгих розмов.
— Ладно, — вимовила вона вже значно спокійніше, повертаючи собі контроль над диханням. — Давай просто домовимося на майбутнє: на людях ми ідеальна пара, але це не означає, що ти стаєш учасником моїх особистих воєн із минулим.
— Я з самого початку саме так і думав, Віко. Для мене це просто робота.
— Добре.
Вона нарешті штовхнула двері, вийшла з машини у прохолоду нічного міста й голосно ляпнула дверцятами. Володимир не рушав із місця. Він терпляче дочекався, поки її постать зникне за масивними дверима під'їзду з охороною, переконався, що вона в безпеці, і лише після цього завів авто.
Перший раунд цієї дивної гри закінчився, залишивши на язиці гіркий присмак чужих таємниць. Але договір тривав. Дідько, попереду на них чекав ще майже цілий місяць. Але він помітив її реакцію. Він розгледів під бездоганним шаром дорогої косметики та світської посмішки той секундний переляк і біль, які вона роками вчилася приховувати від усього світу, і особливо — від власної матері. Цей простий автомеханік з мозолястими руками побачив тріщину на її так довго будованому фасаді.
І чомусь саме це — те, що хтось сторонній зумів зазирнути за її обладунки без її дозволу — виявилося для Вікторії Арсеньєвої найнеприємнішим і найстрашнішим відкриттям цього вечора.