Глава 5 Дашка

Роздратована та розчавлена переминаюся з ноги на ногу в очікуванні Ромки. Він, як зазвичай, під’їжджає та вискакує зі свого спортивного авто. Весь такий доглянутий, високий та гарний столичний юнак. Туалетною водою «Версаче» від нього несе так, ніби я його на побачення запросила. Хоча дівчата табунами бігають за ним. І я їх інколи розумію.   

— Привіт, Дашунь, — усміхається Ромка своєю голлівудською посмішкою. – Оце так сюрприз! Мені коли Алінка зателефонувала й розповіла про твій вчинок, я впав у ступор. Ти ж могла постраждати. Та все ж щасливий, що ти набрала саме мене.

Він одним рухом притягує мене у свої обійми, але я лише відвертаюся, маючи величезне бажання відштовхнути його. Зараз не до пестощів. Тим паче купа машин проноситься повз та багато народу проходить мимо, розглядаючи нас зацікавленими поглядами.

— Припини! – шиплю на нього. – Ти ніби з місяця до нас прилетів. Мене принизили. Мене розчавили. Розтоптали. Знищили. А в тебе в голові один секс.

— Мала, заспокойся, — промовляє він, саджаючи мене до автомобіля. – Ми твого отого копа скрутимо в баранячий ріг. Ти ж знаєш, що я з хлопцями можу це зробити.

— Він відібрав мої права, — пхикаю далі. – І машину забрав на штраф стоянку.

А кому я ще маю жалітися? Якщо власний татко сам віддав мене в руки цього нахаби та грубіяна. Друзі ж мають мене підтримувати? Вислуховувати та допомагати. Хіба ні?

— Що? – ось тепер Ромка дивиться на мене так, ніби я сама повернулася не менше, ніж з Марса. – Ти жартуєш? Як то?

— Забрав мою сумку і витягнув права, — надуваю губи, ображено хмикаючи.

— То ми можемо звернутися до його керівництва, — фиркає Ромка. – Це ще що за самоуправство? Він ким себе уявив? Брюсом Віллісом?

— Він робить це з дозволу мого батька, — кидаю ображено. – Татко сам дав йому в руки таку можливість. Ще й гроші за це платить.

— Ти серйозно? – Ромка починає голосно реготати за кермом, увімкнувши музику ще гучніше. – Оце новина. Панова тепер має няньку…

— Мені взагалі-то не смішно, — штурхаю його. – А ти регочеш, як придурок.

— Тоді залишається один спосіб вказати йому на його місце, – кидає Ромка, стискаючи долонями кермо. – І хлопці хоч сьогодні готові провчити цього копа. Ми ще не розрахувалися з ним за минулий раз…

— Не треба! – перебиваю водія, який йде на обгін машини. – Думаєш, він дурний? Думаєш, не зрозуміє, хто винен у його побитті? Хочеш мене взагалі під домашній арешт запроторити? Тут потрібно щось хитріше. Щось таке, щоб вказати йому на його соціальний статус.

— Ну, в доведенні чоловіків до сказу, ти – профі, Даш, — регоче Ромка. – Тож мені його вже шкода. Ти його розчавиш, як гниду. Он як з Іваньком швидко розправилася… До цього часу обходить тебе десятою дорогою.

— Вся проблема в тому, Ром, що він мене терпіти не може, — тягну голосно, прикрутивши звук. – І крутити ним, як Іваньком, не можу. Його не цікавлять такі дівчата, як я…

— Пффф…, — в черговий раз розреготався Ромка. – Ти жартуєш? Будь-який чоловік, який має очі, не може не цікавитися тобою. Ти ж красуня, Даш. З’явитися поряд з тобою на будь-якому заході, то мрія ледве не пів міста чоловіків. Не говорячи вже про щось більше. Тож відкрию тобі істину, кохана. Ти його цікавиш, як жінка. Єдине, що такий мугиряка, як він, не знає, як тебе завоювати.

— Навряд чи в такий спосіб він мене завоює, — невдоволено фиркаю.

— То натякни йому, — шкіриться Ромка. – Хоча… він певно не зрозуміє натяків. Ці копи такі черстві…

— Та не хочу я йому ні про що натякати, — викрикую голосно. – Багато честі для такого голодранця. Ти уявляєш нас разом? Я, наприклад, ні. Єдине, чого я хочу, це назад свої права і свою машину. Все!

— Ми щось вигадаємо, — заспокоює мене Ромка. – Ми ж не залишимо його вчинок без відповіді?

Підвозить мене додому й зупиняє свою машину біля порогу. І не встигаю я взятися за ручку, як він притягує мене у свої обійми й цілує. Боже! От що це таке? Не вистачало, щоб татко з вікна свого кабінету побачив оце. Скільки разів мені ще повторити Ромкі, що він мене не цікавить. Зараз у мене інші бажання.

— Припини! – вириваюся. – Ми ж вже розмовляли стосовно цього, Ром! І домовилися…

— Я скучив, Дашка, — його очі затягнулися бажанням. – Скучив за тобою!

Закочую очі під лоба. Господи!

— Вибач! Та зараз я хочу зовсім іншого…

— Не зрозумів, — фиркає Ромка і його обличчя стає похмурим. – Ти хочеш цього мугиряку? Цього копа недоробленого?

— Не смішно, — штурхаю його. – Я мала на увазі, що хочу не чоловіка, а свої права і авто.

— А може в якийсь готель гайнемо? – пропонує Ромка. – Ну його…

— Ні! – відчиняю дверцята. – Зараз я не налаштована на романтичну хвилю. І не знаю, як скоро налаштуюся.

— Я можу допомогти, — віддано зазирає в очі.

— Ром, ні! – кидаю голосно і вибираюся зі спортивної машини хлопця. – Дякую, що підвіз.

— Будь ласка, — його обличчя стало доволі серйозним. – Звертайся! Ти ж тепер без коліс…

— Придурок! – з силою зачиняю дверцята.

І швидким кроком прямую до дверей будинку. У дверях ледве не зіштовхуюся з домробітницею Галиною.

— Дашуня, ти в порядку? – затягує жінка. – Я так злякалася, коли Микола Васильович сказав, що ти потрапила в ДТП.

— А звідки тато міг про це знати? – дивлюся на жінку прискіпливим поглядом.

— Так йому ж лейтенант телефонував, — сплескує руками Галина.

То он воно що. Татків цербер відпрацьовує грошенята. Прямую до сходів.

— Дарина, зайди-но до мене, — чую татків голос, лише ступивши на першу сходинку. – Негайно!

— Не зараз, тату! – буркаю у відповідь. – Покарання у вигляді позбавлення прав на невизначений термін отримала. Дозвольте оплакувати своє жахливе становище?

І не звертаючи уваги на реакцію батька, швидко підіймаюся сходами, перестрибуючи відразу через дві сходинки. Влітаю в кімнату й падаю на ліжко. І лише голова торкається подушки, як сльози самі собою починають текти з очей. Аутсайдер. Я звичайнісінький аутсайдер. І якби мама була жива, вона б не дозволила таткові так чинити. Я розумію, що я трішки перегнула палицю. Та я ж лише хотіла врятувати ту дівчину. І допомогти їй. Точно говорять, що за ініціативу наказують. От і маю тепер. І треба ж було, щоб татко вибрав саме цього противного Самойлова мені в няньки? Чим цікаво він йому так сподобався?