Глава 1 Даша

Музика гупала так голосно, що аж скроням було боляче. Та я не звертала уваги на той біль, оскільки адреналін зашкалював. А свято продовжувалося. Сьогодні мій день народження і друзі влаштували вечірку біля басейну. Купа спокусливих дівчат в купальниках від всіх можливих модельєрів та накачані чоловіки, які хизувалися своїми торсами, автомобілями та дорогими годинниками, пили шампанське, стрибали до басейну, дуркували та веселилися. 

— Дашка, давай до нас, — гукнув п’яним голосом Ігор, з вереском, бомбочкою стрибнувши у воду.

І не встигла я щось відповісти, як хтось підхопив мене ззаду й кинув у воду, як мішок картоплі на базарі. Вода прийняла мене у свої теплі обійми. Та це не додало мені радості, оскільки зачіска, над якою добрячих шість годин чаклував перукар, та сукня від Донни Коран були безнадійно зіпсовані.

Виринаю на поверхню, роздратовано оглядаючи оголений торс Романа, який регоче, стоячи на краю басейну.

— Ти придурок? – гаркаю на нього. – Знаєш, така собі типова поведінка підлітка, в якого тестостерон зашкалює. Передивився закордонних, плаксивих мелодрам, любчику? І вирішив, що ти такий собі університетський красунчик, якому все можна? Руку подай!

Підпливаю до бортика басейну. Усмішка відразу зникає з обличчя Ромки. Він хапає мою долоню і тягне мене до себе. А я просто падаю назад до басейну, потягнувши і його за собою. Шубовснувши у воду, відчуваю, як радістю наповнюється кожна клітинка мого тіла. І нехай сукня зіпсована, нехай зачіску вже не врятувати. Та це моє свято. І маю насолоджуватися цим днем.

Виринаю на поверхню, помітивши, як поряд зі своєю голлівудською посмішкою відсапується Ромка. І саме в цей час над головою вибухають феєрверки, які віялом розпорюють нічне небо. Задираємо голови, спостерігаючи за красою навколо. Хтось верещить від захвату, насолоджуючись шампанським, хтось прикладає руки до грудей, стискаючи напівпорожній келих, а хтось хапається за свого хлопця, прагнучи показати свій страх. Та все одно всі, замилувано розглядають розписи на небі, затамувавши подих від захвату.

— Панова, ти… у своєму репертуарі, — шепоче поряд Ромка, прагнучи перекричати гуркіт феєрверків.

— Я теж цей фільм дивилася, — фиркаю. – Соромно було не врахувати, що я помщуся…

— Ага, — буркає він, вибираючись на бортик. – Давай руку, нещасна! Ми тобі сюрприз готуємо, тож йди та приведи себе до ладу. Бо коли з’явиться подарунок, ти повинна сяяти.

Відчувши під ногами холодну плитку, розумію, що мої босоніжки теж загинули смертю хоробрих у водах басейну.

Обсмикую мокру сукню, прибираю з обличчя вологе волосся й обережно крокую до будинку. За мною слідом поспішає подруга Алінка. Висока, темноволоса красуня, з якою ми товаришуємо ледве не з дитячого садочку.

— Він ненормальний, — говорить, накинувши мені на плечі великого махрового рушника. – Поводиться так, бо закоханий в тебе.

— Краще скажи, що це за сюрприз ви готуєте для мене? – підіймаюся сходами до своєї кімнати.

В будинку на широкій шкіряній канапі цілується Стас зі своєю новою пасією. Якби таткова дружина побачила оце, в неї б стався серцевий напад.

— А… сюрприз? – запинається Алінка, надувши губки. – Не знаю. Мене в це не посвячували…

— Схоже, це чоловічий стриптиз…

Витягую з волосся шпильки та кидаю їх біля раковини у ванній кімнаті.

— Класно, — Алінка всідається на раковину й допомагає зі шпильками. – Хоча б щось хороше буде…

— Здрастє, — дивлюся на подругу. – Ти себе чуєш? Це, взагалі-то, моє день народження…

— Вибач, подруго, — усміхається. – Та ти ж знаєш, що я люблю нічні клуби та закриті вечірки. Дарма ти не ходиш зі мною. Хоча б раз відірвалася на славу.

— От сьогодні й відірвуся…

Біляве волосся падає на плечі. Розкуйовджую його пальцями, закинувши за спину. А потім знімаю свою сукню, залишившись в одному крихітному купальнику. Давно час було звільнитися від сукні й відпочивати на славу. Та хотілося покрасуватися в брендовій сукні, яку придбала саме до цього випадку. Не кожного року тобі виповнюється двадцять один.  

— Даш…, — у двері зазирає Лорка. – Там… поліція…

Переглядаємося з Алінкою, ледве подавивши посмішку. Ну от і почалося! То ці придурки викликали стриптизера-поліціянта?  

Повільно спускаюся сходами в супроводі подруг, помітивши, як біля дверей знервовано тупцюються двоє чоловіків у поліційній формі. Певно так вже хочеться їм станцювати стриптиз та отримати гроші. Вищий з них підіймає на мене очі й завмирає на секунду, шумно глитнувши. Усміхаюся та прямую до них. Мимо мене проходить офіціант з повнею тацею скляних фужерів з дорогим  шампанським. Підхоплюю два келихи й продовжую шлях. Я ж привітна господиня? Тож маю хлопчиків пригостити перед виступом. Мені вже подобається оцей високий, накачаний стриптизер. Такий собі широкоплечий, з вузькими стегнами. І, чорт забирай, йому так йде форма. Ще й кийок та кайданки на поясі. Ну справжня тобі поліція!   

— На вас прийшла скарга за порушення тиші, — почав високий незнайомець хриплуватим баритоном.  

— Невже? – усміхаюся, протягуючи йому келих з шампанським. – І ви прибули сюди, щоб покарати мене, пане поліціянт?

Подруги захихикали за моєю спиною, а в чоловіка брови повільно поповзли вгору.

— Це жарт? – раптом запитав він. – Негайно вимкніть музику…

— То у вас своя музика? – подала голос Алінка. – Ммм… а ти – гарнюня! Хочу вже подивитися на твоє оголене тіло…

— Мені потрібен власник будинку, — перебив її явно роздратований красунчик. – Схоже, тут повно п’яних неповнолітніх…

— Я – власниця! – усміхаюся, розглядаючи залізні кайданки на його поясі. – А ти цими кайданками кого-небудь пристібав?  

— Тоді негайно вимкніть музику й накиньте щось на себе, — зневажливо вказав він на мої напівоголені форми в купальнику. – Доведеться складати адмінпротокол…

— Що? – тепер я дивилася на вечірніх гостей так, ніби то Месія ощасливив нас своєю присутністю. – Випий шампанського і розслабся, красунчику! Грубі поліціянти мені не подобаються…