Глава 2

                                           Ліна

Коли мій погляд зустрівся з неймовірно гарними очима,від яких неможливо було відірватися.Мені здавалося,наче,час зупинився.
-Ліно,ало.Ти мене чуєш?-кричала мені на вухо Еля,-Ауууу...ти чому зависла?
Продовжувала вона.І тільки тоді прослідкувавши за моїм поглядом.Вона почекала хвилину спостерігаючи ,як ми з ним дивилися один на одного не відкриваючи очей.І на її обличчі з'явилася посмішка.
-А я все зрозуміла.Ти ,що запала на сушиста?-насмішливо говорила вона.
-А...що...я да ніколи в житті. Тим паче мені ,навіть, невідомо хто він такий. Про що ти говориш?А він сушиста?Ти його знаєш?-мовила я ,повертаючи свій погляд назад до подруги.
-Божеее!Судячи з того ,що я бачила і твого виразу обличчя.Він ,що і справді тобі сподобався?Хіба не ти говорила ,що не будеш з хлопцем зустрічатися ,поки не закінчиш школу?-продовжувала подруга.
-Так,говорила і я не заперечую свої слова.Ну зустрілися ми з ним погляди ,що з того?-продовжувала я заперечувати. В ту саму хвилину прокручувала цей момент у себе в голові іще раз.
-Ой не вигадуй,думаєш я не бачила ,як ви дивилися один на одного.Я тобі говорю ти йому сподобалася,-наполягала Еля.
-Я не замислююся над цим,-брешучи говорила я.-Так звідки ти його знаєш?
-Ну да ,ну да...-її посмішка не зникала з обличчя.
-Думай ,що хочеш,-вже з суровим лицем відповідала я.
-Да не ображайся ти, я , просто , шуткую.
-Так,звідки ти його знаєш? - добивалися я на свого.
-Та мені знайома була розповіла про нього ,але я не багато знаю. Тільки те ,що йому 22 роки і він працює сушистом.
-Цікаво...(мені і справді було цікаво дізнатися про нього, як умога більше інформації.)
-Доречі ,як там з Владом?-витагнула з своїх думок мене подруга.
- З яким Владом?(намагалась я вдати , начебто не знаю хто це такий)
-Не прикидайся,ти прекрасно зрозуміла про кого я.Давай розпові- дай ,що у вас з ним?
-Да нічого.Ти ж мене знаєш.Я просто з ним спілкуюся.Влад хороший хло- пець,але я не хочу з ним зустрічатися.Він мені ,як друг.(Я і справді вважала його своїм другом та нічого більше.Але він думав навпаки)
-Ти ж йому подобаєшся. Ліно, Ліно... знущаєшся ти з хлопця,-говорила подруга і в її словах чувся смуток .
-Я не знущаюся.І на самому початку нашого спілкування йому усе сказала,що ми з ним можемо були лише друзями.(Мені не дуже хотілося говорити з нею на цю тему.Я з Владом знайома майже з самого дитинства.І він добре знав ,що з друзями я не заводжу відносин.Оскільки не бачу у цьому сенсу. В більшості випадків вони не виходять.І тоді ви втрачаєте багаторічну дружбу).
-Да знаю я.Але він не помічає інших дівчат навкруги крім тебе...А ти ж знаєш,що він мені вже давно подобається,-говорила Еля не зводячи з мене очей.В яких можна було побачити благання.
-Я знаю,але не можу нічого вдіяти,-з сумом в голосі я відповіла.
Ми ще трохи по спілкувалися про своє дівоче та попрощались.День добігав до кінця.І вже о десятій годині я була вдома. Зробивши всі процедури перед сном ,я лягла до ліжка.Та ніяк не вдавалося мені заснути,той хлопець був у моїх думках.Від його погляду у мене з'являлися мурахи по шкірі.Він ,просто,вліз в мою голові.

Але я ще не знала ,що на мене чекає на наступний день.... день , який змінить моє життя.