ХІІІ

– Ну, вітаю тебе.

– З чим? – Свєта тільки встигла закрити вхідні двері і тут же здивовано застигла на місці з беретом червоного кольору в руці.

– З новим татком.

– Пфф, – сестра пафосно скинула з себе верхній одяг і відкинула волосся назад, – ми ще не очухались від нашого "старічка", то мама нам уже нового знайшла.

Я підійшов ближче до стіни і оперся на неї ліктем, готуюючись до доволі серйозної розмови.

– Та не мама.

– Поясни, – погляд світло-карих очей буквально впився в мене.

– Ти ж знаєш, що наш папанька одружується?

– Ну? - не могла вже втерпіти сестра.

– Баранки гну! - не втерпів я, – Бачився  з мамою сьогодні, вона це й розповіла.

Сестра швидко відкинула ногою спочатку один черевик, а потім і другий полетів вслід. І зробила вона це, не дивлячись на те, що зазвичай ставила їх максимально обережно, бо вони ж коштують більше, ніж весь я.

– Прикольно.

– І ти більше нічого не скажеш? – кинув я їй в спину по дорозі на кухню.

– Ну, надіюсь, його наречений не робить меліровку, бо я це ненавиджу, - на цьому глибокі думки закінчились, і далі було чути тільки незрозуміле бормотіння з холодильника і смачне плямкання.

– Ясно. Ще б знати, що таке меліровка.

***
– Чого ти боїшся? Я ж зовсім не кусаюсь..

І знову залита мінливим сонцем, краплинами пилу і його ароматом до болю знайома аудиторія. Він кладе свої тонкі, що аж пашать теплом, пальці поверх моїх і ніжно-грубо їх огортає. Зовсім тут, поруч, я відчуваю його тіло своїм, кожним нервом. Збите дихання і обірване повітря між нами, ще сантиметр і...

Я різко прокинувся від звуку скрипіння дверей і очі шалено забігали по кімнаті.

– Артьоооом, – Свєтка визирала з відкритої щілини і незрозуміло скалилась, – вставааай.

Різко видихнувши, я вдарив руками по постілі і піднявся на лікті, краєм ока помітивши, що на годиннику красувалась тільки дев'ята година ранку.

– Ну, вже блять не дочекаюсь пояснень, якого чорта ти мене розбудила?

– А до тебе тут гості.

Сестра відійшла трохи в сторону, відчиняючи двері все більше, і пропускаючи тим самим так званого гостя. Тільки гострий, виточений і обрамлений прямим білявим волоссям профіль показався перед моїм ще мутним, сонним поглядом, мене вже  всього втигло тричі стріпонути, і після сна я мимовільно зжав простиню в кулаці.

– І чого ти мені не казав, що в тебе є такі гарні друзі? – по дурній посмішці на лиці Свєтки я зрозумів, що якщо її зараз не спровадити, то в мене в кімнаті розлиється другий Дніпро

– І я не знав, що тут є такі милі дівчата, – підхопив і улесливо посміхнувся Артур, опершись плечем об стіну. – Бачте, як нас двох дезінформували.

– Тепер, братик, я цілком тебе зрозуміла, я б і сама...

– Так, – якомога швидше я підскочив з ліжка, навіть забувши, що зазвичай сплю майже голий, – Свєтка, там "Вінкс" почалися, пропустиш серію - знов нічого не зрозумієш, так що давай-давай, топай.

Тут мене опанувало дивне відчуття, яке часто бувало в останні дні. Я перевів очі на гостя, і мені враз стало ніяково від того, що той безцеремонно витріщався своїм найеротичнішим (на мою скромну, недосвідчену думку) поглядом на мій, можливо не такий накачений, але все ж таки голий торс. Свєтка теж відразу помітила незатійливі натяки очима в цій кімнаті, від чого посміхнулась, ніби благословляючи, і плавно закрила за собою двері.

Жарко тут якось стало.

– Тут в тебе якось так жарко, – тихо промовив Артур, розстібаючи верхні гудзики, мені здається, його улюбленої чорної сорочки.

– Не повіриш, сам тільки про це подумав, – так само тихо відказав я, і швидко стягнув з ліжка ковдру, щоб хоч трохи якось прикритися.

– Та чого ти, – Арсєньєв взявся за край ковдри, яка вже була надійно обмотана навколо мого тазу, і легенько  потягнув до низу, – невже ти мене соромишся?

Мені аж стало душно від тієї усмішки, що стала виповзати на його рівне, трохи бліде обличчя. О Боже, ви б тільки бачили ту усмішку! Вмієш ж він пускати бісиків такими незатійливими методами.

– А ну, забрав своїх рагуликів, – я ляснув долонею його по руці, щоб той не чіпав мій єдиний захист, а сам пішов до шафи у пошуках чогось надійнішого.

З-за дверець я почув лише легкий смішок і скрип ліжка, ніби там на нього не сів хлопець ну максимум сімдесяти кілограм, а хтось скинув цілу тушу слона, бо я таки точно почув  удар об дно ліжка. Через цікавість я тільки трохи нахилився назад, щоб глянути, що там відбувається, з надією, що сам предмет мого інтересу мене не помітить.

– Чого так дивишся з острахом? – весело кинув Артур все з тою ж усмішкою, лежачи на ліктях поперек мого ліжка, – Ґвалтувати я тебе не збираюсь, ну, поки сам не попросиш.

– То я ще маю просити? – якось на автоматі вилетіло в мене, і його либа розтягнулась ще ширше.

– А ти хочеш, щоб я зробив все сам?

– Боже збав, – пробубнів я десь з-під світера. – А ти взагалі чого так рано приперся?

– Не приперся, а прийшов, – гість вже піднявся з ліжка і, прихлопуючи трохи руками, почав повільно підступати в сторону мого гардеробу, ну і власне мене, – в універі тебе хєр самого зловиш, а взагалі то, нам би не завадило трохи поговорити наодинці.

– Більшість наших таких розмов закінчуються вкрай... – я тільки но встиг закрити дверці  шафи, як переді мною відразу осяяло нахабне лице Артура з його вкрай дивним проявом міміки.

– Приємно? – він підступив ще на крок ближче, майже впритул до мене, та відступити назад в мене не було ніякого бажання, я ж не якийсь там боягуз.

– Не без того, – що вже тут гріха таїти, але...

На весь будинок пролунав надокучливий звук вхідного дзвінка дверей, і за секунду я ще тричі подумки подякував міцному сну сестри і тому, що вона зробила дзвінок таким гучними.

– Ой, здається, Жека прийшов, – я швидко обійшов перепону на шляху у вигляді молодого високого чоловічого тіла, яке врешті решт попрямувало за мною відчиняти двері.