Вероніка

Прокинувшись, одразу зібралася і поїхала в банк – потрібно якнайшвидше розпочинати підготовку пікніка. Вчора написала листа Енн, у ньому коротко описала свої плани, щоб її зацікавити, і попросила заїхати в банк, щоб їх обговорити. Без неї мені не обійтися, тому я була дуже рада бачити, що Маркіян взяв її з собою на роботу.

Після привітних обіймів я покликала її до свого теперішнього, а татового старого кабінету. 

Чесно кажучи, майже все тут було батькове – я, як і думала, сильно нічого не змінювала, просто додала своїх речей, трішки прикрасила стіл квітами й маленькою статуеткою. Чорний скляний коник, якого мені подарував дідусь, гарно вписався в татовий, трішки темнуватий і похмурий, інтер’єр.

Додала м’який диван, щоб можна було перепочити. Саме на ньому ми розсілися з подружкою й почали обговорювати приготування. Пікнік виявився не таким складним у плануванні, як мені здалося, – вже через тиждень можна буде його провести. Головне – зосередитися саме на ньому і не розпорошувати свою увагу на щось інше.

З банком мене підстрахує Маркіян. Енн зголосилася розробити й відправити запрошення. Список гостей ми легко склали, адже напередодні наш банк відвідувало багато вкладників, які залишали свої ініціали. Деяких Енні додавала самостійно, підкріпляючи це тим, що ці люди при грошах, навіть дуже, тому вони – саме ті, що треба. Я не сперечалася, адже вона має рацію – чим вкладники багатші, тим більше це нам на руку.

Завтра запланували відвідати місце проведення. Хоч я і часто там бувала, але все-таки потрібно зрозуміти, які приготування треба провести, що докупити і як задекорувати місцевість. 

З їжею розібратися було складніше – наші смаки й бачення з Енн розходилися. Я хотіла більш прості страви, які найчастіше їдять на пікніках. Подружка ж схилялася до чогось вишуканого, щоб підкреслити, що це не просто пікнік, а ще й захід, спрямований на розширення банку та залучення інвесторів. Ми вирішили знайти баланс – додати різноманітні страви і з її, і з мого переліку. Так буде навіть краще – впевнена, що кожен знайде собі щось до смаку.

Захопившись плануванням, не помітили, як надворі стемніло, тож потрібно було вирушати по домівках. Маркіян забрав Енн, і вони поїхали, а я ще трохи залишилася. Пройшлася банком, перевірила, чи все гаразд, попрощалася з охороною і вирушила додому. В голові крутилися безліч ідей, тому було складно заснути.

Встала з самого ранку, зібрала себе і Філіпа, і ми разом вирушили на поле, подароване татом. Хотіла якомога швидше глянути на нього. Хоч я й бувала там уже тисячі разів, та зараз, дивлячись, уявляла картину – що і де має бути. Потрібно купити красиві покривала, щоб на них було зручно сидіти на траві, шатро, в якому розставимо їжу, й обгородити місце для ігор. Вже сьогодні дам розпорядження все це підготувати.

Після оглядин поїхала в банк. Сіла за стіл у кабінеті й вирішила написати список справ, які мені потрібно владнати. Він вийшов величенький, проте більшу частину можна комусь делегувати.

Задумавшись, ледь помітила, як у кімнату зайшла Енн. Привітавшись, вона сказала:

— Про їжу на пікнік я домовлюсь, знайшла гарне місце, в якому дуже смачно готують. Список гостей склала, замовила запрошення – вже завтра мають прийти. Тож як тільки вони будуть у мене, я відправлю їх усім запрошеним. Хочеш спершу глянути, кого вписала? Може, щось захочеш змінити?

Задумавшись, відповіла:

— Не потрібно, я тобі цілком довіряю. Та й упевнена, що все одно більшу частину запрошених не знаю. Проте якщо матимеш копію списку, можеш мені прислати, на всякий випадок.

Анна перебрала пальцями всі листки в паперовій папці, яку принесла із собою. І, похитавши головою, сказала:

— Добре. Я гарно оформлю, бо зараз маю лише чорновий варіант. А там трохи покреслено – без моїх пояснень не розберешся. Тож я тобі відправлю готовий список за кілька днів. Всі свої обов’язки виконаю, можеш не турбуватися. Мені так подобається тобі допомагати – нарешті цікаве заняття, а не те, що мені батько доручає. Дякую тобі.

Анна підбігла, чмокнула мене в щічку на прощання і побігла по справах. Я була вдячна долі, що подарувала мені таку подругу – вона заміняє мені сестру, якої в мене ніколи не було.

Ще раз глянула на список і з полегшенням викреслила декілька пунктів.

Через п’ять днів пікнік. Тож весь час, що залишився, буде зайнятий приготуваннями.

По дорозі додому я заїхала й замовила покривала. Пороздавала доручення. Залишалося тільки контролювати все й брати активну участь у підготовці.

 Як я й думала, дні пролетіли швидко.  І через п’ять днів, коли ще тільки починало світати, я стояла й захоплено дивилася на те, що вийшло. А вийшло чарівно. Через кілька годин розпочнеться те, над чим я працювала весь тиждень.

Помічники були ще дуже сонні. Та це не заважало їм швиденько бігати туди-сюди, щоб доробити все до кінця.

 Анна проконтролює, щоб смаколики доставили вчасно, тож залишилося лише чекати початку і перестати так сильно хвилюватися. Це, здається, найскладніше.

Через деякий час гості почали приходити. Зараз мала бути просто вільна частина для спілкування й перекусу. Насправді я намагалася не перевантажувати програму своїми виступами та промовами. Захотілося зробити невимушений захід і поспілкуватися з усіма окремо, по можливості.

Усе вже було на місці, і ми з Енні смакували тістечками, сидячи на покривалі. Але тільки-но я відкусила шматочок і глянула в бік входу, як поперхнулася й почала кашляти. Спершу здалося, що мені привиділося, та, покліпавши кілька разів, я зрозуміла, що ні. В браму зайшов Марко зі своїм помічником.