Марко

Ось і настав важливий для мене день, точніше важливим буде вечір. Лука розбудив мене ще зранку гучними стуками у двері, через те, що ми вчора добряче втомилися, прокинутися рано було складно. Але нас чекало багато справ: потрібно було зібратися і завершити приготування, роздати рвзні дрібні доручення. Через декілька годин почнуть збиратися гості, тож потрібно було поставити привітних і доброзичливих людей, які б їх зустрічали. Це я доручив помічнмку дядька — він краще знає працівників і кого можна обрати на цю роль. Ближче до обіду прибули кухарі й почали приготування страв. Десерти привезли й розклали на елегантних стійках. У домі почало пахнути святковістю; запах ванілі лоскотав рецептори носа, тому я не втримався і з'їв одне тістечко. На смак і на вигляд воно було ідеальне.

Музиканти проводили репетиції на другому поверсі, і звуки фортепіано додали настрою. Залишилися останні штрихи, я роздав доручення, і ми з Лукасом пішли приводити себе в порядок. Лука зібрався швидше, бо ще мав якісь справи в центрі; я ж, у свою чергу, не поспішав, хотів насолодитися моментом. Ще трохи — і все, що я так довго планував, збудеться. Я дуже радий, але відчуття того, що більше немає чого чекати, трохи гнітить. Потрібно буде придумати собі ще якесь цікаве заняття згодом.

Одягнувся і причесався, виглядав дорого, статусно. Потрібно придумати вітальну промову, яка б розпочала дійство. Говорити на публіку я полюбляю — увага людей, захоплені погляди панянок. Коли був у Франції, було легко привернути увагу до батькового бізнесу просто потеревенивши з дочкою якогось багатія. Декілька милих слів: уявно закоханий погляд — і ось вона вже привела свого татка, щоб укласти договір. Це було найпростіше, а ось щоб потім від неї позбутися, доводилося вигадувати чимало. Історії про те, що я їду лікуватися, майже завжди спрацьовували, а для настирних дівчат були ще декілька методів. Наприклад, що батько знайшов мені наречену і я згодом одружуся, або зовсім дурнуваті — що на смертному ложі пообіцяв матері, що ніколи не одружуватимусь, бо вона найголовніша жінка мого життя. Це повна брехня, адже з мамою в нас стосунки не найкращі, і, так, вона жива. Всі ці вигадки справляли враження, в них вірили, і це грало мені на руку. Цю брехню було легко перевірити, але чомусь ніхто цього не робив. Та й прийшла пора, коли такі методи мені набридли, і я повернувся до старих: постійна праця над собою і над бізнесом, переговори, нові ідеї, закордонні інвестори. Присвятив себе справі, яка навіть не була моєю. Всі сили почали йти на це, і часу думати про якісь любовні інтриги не стало. Зараз щось схоже, можливо, я просто не зустрів ту, в яку справді закохаюся.

Часу залишилося зовсім мало, Лука повернувся, я повторював головні фрази, а він або щось додавав, або говорив що потрібно забрати. Запалили свічки, і при такому освітленні квіти здавалися ніби чарівними. Захотілося вийти на подвір'я. Вирішив іти головним входом, щоб глянути, чи всі на своїх місцях. Декілька разів вдихнув і видихнув. Вдалині побачив карету — ось і гості. Вперше мене мають побачити на урочистій частині. Не всі знають, що дядька сьогодні не буде; для декого це стане сюрпризом. Тому я пішов до кімнати яка була за стінкою головного залу.

Почала лунати легка музика, голосів ставало все більше, здалеку чувся сміх — значить, люди не нудяться. Відкрив свої записи й програму вечора, все ретельно перечитав. Через декілька хвилин голоси стихли, це означало, що Лука вийшов на сцену й попросив про тишу. Потрібно буде виходити, коли він оголосить про мій вихід. Лічені секунди — і час настав. Двері відкриваються, я, відкинувши будь-які хвилювання, заходжу в залу, повну людей, які, зайнявши свої місця, застигли в очікуванні чогось цікавого. Коротенький вдих-видих, і я почав:

— Радий вітати шановних гостей нашого заходу. Кожен із вас запрошений не дарма, ви важливі для мене і для нашого банку. Буду радий представитися для тих, хто мене ще не знає. Я — Марко Родкевич, племінник Володимира Федоровича Сілевського і його головний заступник, на даний час виконую його обов’язки. Наш банк зробить ваше життя зручнішим, ви зможете спокійніше спати, знаючи, що ваші гроші в надійних руках. На всі питання, які у вас можуть виникнути, відповім згодом, а зараз пропоную перейти в залу для самої вечері — ви знайдете свої імена на карточках. Прошу проходити.

Люди почали плескати. Помітив, що після слів, що я сьогодні тут всім керую, в одиниць з’явилися дивні вирази обличчя. Вони мені запам'яталися, тому деяким людям доведеться приділити більше уваги й привернути на свій бік.

Перейшовши в зал для вечері, кожен зайняв своє місце. Я мав сидіти посередині, так усіх краще видно, і гості можуть мене добре роздивитися. Лука сидів збоку, сказав йому заздалегідь, щоб він був біля мене, адже можливо щось піде не за планом, і йому потрібно буде мене підстрахувати.

 Страви почали розносити, було декілька основних на вибір, такі як: качка з брусничним соусом, перепілки з пюре з цвітної капусти, оленина з підливою з білих грибів. На закуски були різні види паштетів, хрусткі запашні багети, копченості, камамбер, рокфор, інші витримані сири. Десерти не розносили, вони стояли трохи далі, щоб можна було насолодитися ними пізніше: різноманітні тістечка, желе, ніжні ягідні муси. Впевнений, що кожен знайде собі щось до смаку. Багато страв запозичив з французької кухні, часто зустрічав їх за кордоном — вони там поширені серед знаті. 

Музиканти грали ніжну музику, не занадто голосно, щоб люди могли спілкуватися між собою. Бажаючим Лука проведе коротку екскурсію по банку. В кінці разом з декількома працівниками ознайомимо нових вкладників з умовами співпраці. В цей час розпочнеться невимушена частина: танці й розмови, кожен займатиметься тим, чим захоче. На вихід ми приготували маленькі подарунки гостям, щоб вони мали щось на згадку.