Розділ 20. Ревнощі Елізабет

Розділ 20. Ревнощі Елізабет

Їй це здавалося дрібною витівкою, невинною грою, яка не варта особливої уваги. Кейл із властивою йому самовдоволеною посмішкою докладно описував, як Аліса увійшла в заплутані коридори, навіть не підозрюючи, що на неї чекає. Елізабет уже уявляла, як новенька блукатиме холодними кам'яними проходами, лякатиметься й губитиметься серед нескінченних стін.

Однак, коли вона дочитала до того місця, де Кейл згадав про появу Едріана, її усмішка почала поволі згасати. Він розповідав, як темні сили несподівано активізувалися, наче відчули присутність Аліси, а сам Лабіринт почав змінюватися, перетворюючись на справжню пастку. Кейл писав, що не очікував такого повороту подій і що, можливо, дівчина була значно незвичайнішою, ніж здавалося на перший погляд.

Елізабет насупилася, прочитавши, що Едріан втрутився й урятував Алісу, відігнавши темні щупальця своєю магією. Кейл також згадав, що принц був схвильований і, судячи з усього, щиро непокоївся за дівчину.

Елізабет завмерла, зупинившись на цих рядках. Усередині неї зародилося неприємне почуття, яке поступово переростало в глуху ревність.

Чому Едріан так без вагань кинувся на допомогу Алісі? Чому Лабіринт, який ніколи раніше не реагував так на інших студентів, став настільки небезпечним саме для неї?

Ці запитання не давали їй спокою.

Елізабет відчула, як щось усередині неї здригнулося. Едріан, її наречений, той, хто завжди тримався осторонь від усіх, раптом виявив таку турботу про якусь новеньку студентку. Ревнощі стисли її серце, отруюючи думки.

Елізабет міцніше стиснула листа в руках, і в її очах спалахнув холодний вогник.

— Алісо… — прошепотіла вона, і в її голосі звучала напружена підозра. — Що ж у тобі такого, що навіть Лабіринт відчуває твою присутність… І чому Едріан так тобою цікавиться?

---

Едріан широкими, рішучими кроками прямував коридорами палацу. Думки спліталися в тугий вузол, сповнений тривоги й запитань. Подія в Лабіринті не давала йому спокою. Щось було не так, і відповіді на його запитання міг дати лише Таркус.

Несподівана реакція магічної споруди, що проявилася саме в присутності Аліси, не могла бути випадковістю. У душі принца дедалі сильніше наростало відчуття небезпеки, хоча він іще не розумів, із чим саме зіткнувся.

Дійшовши до масивних дубових дверей кабінету Таркуса, Едріан на мить зупинився й глибоко вдихнув. Він спробував упорядкувати думки й заспокоїти серцебиття, але внутрішнє напруження ніяк не відступало. Рішучий стукіт у двері, а потім різке відчинення видали його хвилювання.

Таркус, мудрий маг, занурений у вивчення стародавніх сувоїв, сидів за величезним письмовим столом. Почувши стукіт, він підвів голову й на мить завмер, побачивши перед собою Едріана. Його проникливі очі уважно вивчали обличчя принца, і в них промайнуло занепокоєння. Суворий, стривожений вираз Едріанового обличчя відразу дав зрозуміти, що той прийшов у серйозній справі.

— Едріане? Щось сталося? — здивовано запитав Таркус, згортаючи сувій і відкладаючи його вбік.

Едріан не став зволікати. Підійшовши ближче, він зупинився навпроти мага. Його голос звучав низько й тривожно.

— Таркусе, мені потрібно обговорити поведінку Лабіринту. Сьогодні сталося дещо дивне. Аліса… — Едріан на мить замовк, добираючи слова, а тоді продовжив: — Лабіринт відреагував на неї так, як ніколи раніше. Темні сили активізувалися, і я ледь не запізнився, щоб урятувати її. Таркусе, якщо ти щось знаєш, прошу, розкажи мені.

Таркус підвівся з-за столу й завмер на місці. Його обличчя стало серйозним, а голос опустився майже до шепоту, наче навіть стіни не повинні були почути того, що він збирався сказати.

— Ваша високосте, — повільно почав він, наблизившись до Едріана. — Пам'ятаєте нашу розмову про родину Астраліон? Про чутки, що королева Лейла незадовго до вигнання таємно народила дитину?

Він замовк, ніби усвідомлював, наскільки важкими були ці слова.

— У мене є серйозні підстави вважати, що Аліса може бути тією самою дитиною… тією, яку Лейла сховала від Князя Темряви.