Розділ 17. Академія

Розділ 17. Академія

Аліса швидко знайшла спільну мову з іншими студентами. Вони виявилися привітними й відкритими, тож без вагань прийняли її до своєї компанії. Кожен ділився враженнями, пригодами та історіями про життя в академії, ніби поступово відкриваючи їй двері в новий світ.

Її сусідка по кімнаті, Елла, виявилася життєрадісною дівчиною з іскристими зеленими очима та пустотливою усмішкою, яка відразу викликала симпатію.

Енергійність Елли була заразливою, і вже за кілька хвилин Алісі здавалося, ніби вони знайомі все життя. Їхня розмова не вщухала ні на мить. Вони теревенили, наче давні подруги, сміялися й ділилися таємницями, ніби між ними не було ані сором'язливості, ані жодних перешкод.

— Хочеш, я покажу тобі академію? — захоплено запропонувала Елла. Її очі весело блищали. — Тут стільки всього цікавого! Ти просто не зможеш залишитися байдужою!

Аліса вдячно кивнула, і її серце затріпотіло від передчуття нових відкриттів. Академія, оповита таємницями й магією, здавалася їй світом, сповненим пригод, і дівчина була готова дослідити кожен її куточок.

Усміхаючись, Елла легко взяла її під руку, і вони разом рушили звивистими коридорами. Світло чарівних світильників грало на стінах, відкидаючи химерні тіні.

Кожен поворот відкривав щось нове: величні зали, де повітря тремтіло від сили заклинань, потаємні сходи, що вели до старовинних бібліотек, і кабінети, наповнені стародавніми артефактами. У цьому світі все здавалося загадковим, ніби сама будівля зберігала багатовікову історію магії й була готова відкрити свої таємниці лише тим, хто наважиться їх розгадати.

Елла весело розповідала Алісі про академію, але її слова поступово відходили на другий план. Аліса була надто захоплена новими враженнями, а десь у глибині душі вже ворушилася тривога перед невідомим.

Раптом дорогу їм перегородила група студентів. Серед них одразу привертав увагу високий юнак із проникливим, майже підступним поглядом. Це був Кейл.

— О, новенька! — протягнув він із хитрою усмішкою, пильно дивлячись на Алісу.

У його очах читалася цікавість, а поведінка викликала в дівчини настороженість.

Отже, ось яка вона, Аліса, — подумав Кейл, згадавши слова принцеси Елізабет.

— Ти вже знайома з нашими академічними звичаями? — запитав він, ніби нишком перевіряючи її.

— Ще не зовсім, — обережно відповіла Аліса, відчуваючи, як стискається серце під його проникливим поглядом.

Кейл усміхнувся ще ширше й багатозначно глянув на друзів. Ті теж почали перешіптуватися, хитро посміхаючись.

— Тоді в нас для тебе є невеличкий ритуал, — промовив він, і в його голосі промайнула погрозлива нотка. — Це традиція для всіх новачків.

Елла миттю ступила вперед, ставши між Алісою та Кейлом.

— Кейле, залиш її в спокої! Вона лише сьогодні приїхала, — у її голосі звучало занепокоєння.

— Елло, це всього лише студентський жарт, — недбало відповів він, знизавши плечима. — До того ж посвяту проходять абсолютно всі. Така вже традиція.

Аліса відчула на собі погляди всіх присутніх. Вона розуміла, що відмова викличе насмішки, а їй зовсім не хотілося здаватися боягузкою чи слабачкою.

— Я згодна, — тихо, але твердо промовила вона, дивлячись Кейлові у вічі.

Усередині все стислося від напруження, проте Аліса знала, що не може відступити.

— Ти повинна сама піти до Лабіринту, — промовив Кейл, знизивши голос до шепоту, ніби йшлося про щось таємне й надзвичайно важливе.

Він нахилився ближче до Аліси, і в його очах блиснуло приховане злорадство.

— Це заплутана частина академії, де кожен новачок має знайти дорогу до статуї Першого Мага. Якщо впораєшся, станеш повноправною студенткою.

Аліса подивилася йому просто у вічі, стримуючи хвилювання, і рішуче кивнула.

— Гаразд, — відповіла вона. Голос не здригнувся, хоча всередині все переверталося.

Елла миттю підбігла до неї. На її обличчі було написане щире занепокоєння.