Розділ 15. Підозри Елізабет

Розділ 15. Підозри Елізабет

Принц став на їхній бік, а це означало, що тепер у них з'явився шанс захистити Алісу.

— Звісно, ваша високосте, — м'яко, але з глибокою повагою промовила Лінда. — Я щиро вдячна вам за турботу про підданих.

Однак ні Таркус, ні Лінда, ні навіть Едріан не здогадувалися, що за масивними дверима, у темряві коридору, причаїлася Елізабет, яка підслухала всю їхню розмову. Її обличчя нічого не виражало, але очі палали цікавістю та холодною рішучістю.

Обмірковуючи почуте, Елізабет не могла позбутися запитань.

Хто ця Аліса і чому всі навколо так через неї хвилюються?

З цими думками вона швидко попрямувала до будівлі Королівської академії. Там Елізабет попросила одного зі студентів-магістрів розшукати Кейла, підданого Ізумрудного королівства. Кейл завжди був готовий допомогти своїй принцесі, тож невдовзі вже стояв перед нею в академічному саду.

— Щось сталося, принцесо? — запитав він із легким занепокоєнням, шанобливо схиливши голову.

Елізабет уважно подивилася на нього, ніби вирішувала, наскільки можна довірити йому своє доручення.

— Не знаю, Кейле, — задумливо відповіла вона. — Але незабаром тут з'явиться студентка на ім'я Аліса. Хочу, щоб ти стежив за нею й доповідав мені про все, що її стосується.

Кейл злегка вклонився, не ставлячи зайвих запитань.

— Звісно, ваша високосте. Як завжди, можете на мене покластися.

Елізабет ледь помітно всміхнулася, задоволена його покірністю. Вона знала, що Кейл ніколи її не підведе й завжди триматиме в курсі всіх подій.

---

Тим часом Лінда поспішала повернутися до Лісового містечка, подумки готуючись до розмови з Алісою. Їй належало пояснити, чому дівчина мусить переїхати до палацу, і переконати її, що це єдиний правильний крок заради її безпеки.

Коли Лінда увійшла до їхнього маленького будинку, то побачила Алісу, яка зосереджено працювала в лабораторії. Дівчина настільки захопилася приготуванням зілля, що навіть не помітила її приходу.

На столі перед нею стояли численні флакони з різнокольоровими рідинами, які тихо переливалися при світлі магічних свічок. Повітря було напоєне ароматами трав і прянощів, що створювали відчуття спокою та затишку.

Лінда на мить завмерла біля дверей, спостерігаючи, як Аліса ретельно змішує інгредієнти, не забуваючи пошепки промовляти стародавні заклинання.

— Алісо, — тихо покликала вона, намагаючись не порушити крихкої гармонії, що панувала в кімнаті.

Аліса підвела голову й трохи здригнулася від несподіванки, але, побачивши Лінду, одразу засяяла.

— Ліндо, ти вже повернулася? — радісно запитала вона, хоча в її голосі промайнула легка невпевненість. — Я намагалася приготувати захисне зілля, як ти й просила. Тільки ось...

— Ти чудово впоралася, — перебила її Лінда, підходячи ближче й нахиляючись над столом, щоб оцінити результат. — Але в мене є важливі новини, які нам потрібно обговорити. Вони стосуються не лише твого навчання, а й... твоєї безпеки.

Аліса насупилася, і в її очах з'явилася тривога.

— Безпеки? — перепитала вона, відчуваючи, як занепокоєння наростає. — Щось сталося?

Лінда глибоко зітхнула. Її погляд став задумливим, поки вона добирала слова, намагаючись пояснити всю серйозність ситуації.

— Не зовсім так, як ти думаєш, — почала вона. — Але нам справді потрібно посилити твій захист і продовжити навчання в безпечнішому місці. Ми вирішили, що тобі краще на деякий час переїхати до палацу. Там, під захистом найпотужніших магічних бар'єрів, ти зможеш зосередитися на навчанні й зміцненні своїх сил. Це лише запобіжний захід.

Аліса відчувала, що Лінда розповідає не все, проте тихо відповіла, і в її голосі, попри внутрішні сумніви, звучала довіра:

— Якщо ти так вважаєш, — сказала вона, вирішивши не розпитувати про подробиці.