Розділ 12. Тримай це в таємниці

Розділ 12. Тримай це в таємниці

— Поки мене не буде, ти зосередишся на зіллях, — продовжила Лінда. Її голос звучав твердо, ніби вона намагалася передати Алісі власну впевненість. — Суворо дотримуйся рецептів, жодної самодіяльності. Я хочу, щоб ти приділила особливу увагу захисним і бойовим зіллям. Це надзвичайно важливо.

Вона зробила паузу й пильно подивилася на Алісу, бажаючи переконатися, що та усвідомила всю серйозність завдання.

Аліса кивнула, хоча думками все ще була далеко, серед тіней недавніх подій. Лінда помітила це, і її обличчя пом’якшало. Вона ледь усміхнулася, намагаючись повернути дівчину до реальності.

— Захисні зілля — твоя перша лінія оборони, — м’яко, але впевнено пояснила Лінда. — Вони допоможуть, якщо щось піде не так. А бойові зілля… — її погляд став серйознішим, — це наша відповідь на будь-яку загрозу. Коли я повернуся, то покажу тобі, як ними користуватися, щоб захистити себе й тих, хто тобі дорогий.

Аліса спробувала всміхнутися у відповідь, відчуваючи тепло й турботу, що йшли від Лінди. Вона розуміла: за цією м’якістю приховується щось більше — щось, про що наставниця поки що воліла мовчати.

— Ти впораєшся, — промовила Лінда. Її голос звучав лагідно, але твердо, наче це було останнє напутнє слово перед важливою битвою.

Лінда затримала погляд на Алісі, ніби востаннє перевіряючи, чи готова вона до майбутніх випробувань. У її очах читалися турбота й німе запитання: чи впорається Аліса з тим, що на неї чекає?

— Я повернуся до заходу сонця, — тихо, але впевнено додала Лінда, прямуючи до дверей. — І якщо щось піде не так, пам’ятай: використовуй усе, чого я тебе навчила. І найголовніше — довіряй собі.

Сказавши це, Лінда вийшла, залишивши Алісу наодинці з тишею. Її кроки стихли за порогом, а кімната наповнилася відчуттям важливості того, що мало статися цього дня.

Аліса обережно прочинила двері лабораторії, і густий аромат трав, змішаний із тонкими нотками магічних есенцій, м’яко огорнув її, наче запрошуючи до давно знайомого світу.

Та цього разу все відчувалося інакше. Після тривожних подій минулої ночі тиша лабораторії набула дивного відтінку напруженості. Звичні тіні, які раніше здавалися цілком безневинними, тепер ніби поглибшали й набули зловісних обрисів.

Серце Аліси забилося швидше, коли вона зачинила за собою двері й зупинилася посеред кімнати. Спогади про нічний кошмар не відпускали її, змушуючи відчувати невидиму присутність темряви, що причаїлася десь поблизу.

Але Аліса знала, що не має права піддаватися страху. Лінда довіряла їй і вірила в її здібності. Усередині міцніла рішучість: вона мусила подолати власні страхи й довести, що здатна впоратися з випробуваннями, які на неї чекали.

Аліса підійшла до полиці, де було акуратно розставлено всі інгредієнти, необхідні для приготування зілля. Проте думки її були зайняті зовсім іншим.

Лінда поїхала до палацу не просто так. Після того як Аліса розповіла їй про свій сон, у поведінці наставниці щось змінилося. У її очах промайнула тривога, і було очевидно, що Лінда намагається приховати своє занепокоєння.

Аліса глибоко вдихнула, збираючись із думками, і взялася до роботи. Вона ретельно змішувала інгредієнти, пригадуючи всі поради Лінди. Тепле світло магічних свічок, розставлених по кутках лабораторії, поступово заспокоювало її, розвіюючи страх і тривогу.

Зосередившись на приготуванні зілля, Аліса дозволила інтуїції вести її. Лінда завжди казала, що магія народжується всередині нас і що важливо не лише дотримуватися рецептів та заклинань, а й відчувати їхнє справжнє призначення.

Поступово її рухи ставали впевненішими, а страх відступав на другий план.

Коли останній інгредієнт опинився в казані, Аліса витерла піт із чола й поглянула на своє творіння. Зілля забулькотіло, а його поверхня почала випромінювати м’яке золотаве сяйво.

Аліса розуміла, що ця мить стала її першим кроком до справжньої магії — до того, щоб стати могутньою чарівницею, здатною захистити себе й тих, хто їй дорогий.