Розділ 10. Доля Астраліонів

Розділ 10. Доля Астраліонів

— Ніхто не знає напевно, — відповів Таркус, і в його голосі звучав глибокий смуток. — Вони просто зникли, і відтоді про них не було жодної звістки. Подейкують, що Лейла народила дитину незадовго до вигнання. Якщо це правда, то, можливо, вони ретельно приховували її існування, побоюючись, що Темний Князь спробує заволодіти її силами й використати їх для своїх зловісних задумів.

— Таркусе, — голос Едріана тремтів від розгубленості й хвилювання, — я не розумію, чому раніше нічого не знав про цю історію. Чому ніхто не згадував про родину Астраліон та її долю?

Не відриваючи погляду від пергаментів, Таркус обережно відклав їх убік і повернувся до принца. У його очах читалися глибокий смуток і втома, що відображали тягар таємниць, які він зберігав багато років.

— Річ у тім, що ці події сталися невдовзі після твого народження, — тихо промовив Таркус, і в його голосі відчувалася гіркота. — Ти був іще зовсім малим, а з часом усі почали забувати цю історію.

Едріан подякував Таркусу й залишив його кабінет. Сповнений тривоги та нерозгаданих запитань, принц попрямував до королівського саду, щоб знайти батьків. Він вирішив, що наступним кроком має стати розмова з королем Альфредом і королевою Теєю. Думки плуталися в його голові, але він відчував, що батьки можуть допомогти пролити світло на таємниці родини Астраліон.

Коли Едріан дістався саду, його батьки прогулювалися під вечірнім небом, насолоджуючись тишею та свіжістю легкого вітерцю. Їхні обличчя випромінювали спокій і умиротворення. Однак, щойно вони побачили стривожений вираз обличчя сина, атмосфера відразу змінилася.

— Едріане, — запитала Тея, — що сталося?

Едріан глибоко вдихнув.

— Мені потрібно поговорити з вами про родину Астраліон, — почав він, і в його голосі вчувалося хвилювання. — Я знайшов у бібліотеці записи про них. У документах згадується про вигнання та трагедію, про яку я досі нічого не знав.

Король і королева стривожено перезирнулися. Альфред, відчувши всю серйозність ситуації, зупинився й пильно подивився на сина.

— Після вигнання родини Астраліон з’ясувалося, що звинувачення проти них були неправдивими. Проте на той час королівства вже охопили страх і недовіра, і всі наші спроби виправити ситуацію виявилися марними. Ми доклали чимало зусиль, щоб знайти Лейлу й Теодора та відновити справедливість, але з часом їхні сліди загубилися.

Королева Тея з глибоким сумом у голосі додала:

— Ми щиро прагнули виправити цю помилку, але час і обставини зробили своє. Наші зусилля не дали результату, і ім’я Астраліон стало частиною забутої історії.

Відчуваючи, як усередині наростає обурення, Едріан промовив:

— Те, як учинили з цією родиною, жахливо. Ми та інші королівства перестали їх шукати, і це несправедливо. Я докладу всіх зусиль, щоб знайти їх і повернути їм колишню славу.

Король Альфред поклав руку синові на плече й тепло промовив:

— Ти станеш мудрим правителем, мій сину. Твоя рішучість і прагнення до справедливості доводять, що ти готовий узяти на себе цю відповідальність. Ми підтримаємо тебе в цьому починанні.

---

— Я знаю, хто ти насправді, Алісо, — промовив незнайомець. Його голос нагадував зловісний шепіт, що проникав у самісіньку глибину її єства. Здавалося, його сповнені темряви очі розривали її душу на шматки. — Я заберу твої сили.

Страх скував Алісу, наче крижані кайдани, занурюючи її в безодню жаху. Сміх темного мага лунав у порожнечі й загрожував поглинути її свідомість, навіюючи болісне відчуття безнадії.

І раптом, немов спалах світла серед ночі, перед нею з’явилася жінка в білосніжному вбранні, оздобленому срібною вишивкою. Вона випромінювала сяйво, наче сама доля, а її очі палали праведним гнівом. Жінка стала між Алісою та темрявою, що насувалася, немов нездоланний бар’єр на шляху зла.

— Князю Темряви, залиш мою доньку в спокої! — Голос жінки сповнювали сила й рішучість, а її слова розітнули тишу. — Ти ніколи її не отримаєш!