Розділ 9 Темний Князь

Розділ 9 Темний Князь 

Темний Князь давно палав бажанням переманити Теодора на свій бік, адже бачив у ньому величезний потенціал для втілення власних темних задумів. Його магія білого світла, чиста й могутня, могла стати зброєю, здатною схилити шальки терезів на користь темряви. Однак Теодор залишався непохитним. Він був вірний ідеалам світла, своїй родині та Срібному королівству й відкидав усі спроби спокусити його обіцянками влади.

Зрозумівши, що прямий тиск не дасть результату, темні сили обрали інший шлях — підступність і хитрість. Вони сплели настільки витончену інтригу, що навіть наймудріші маги не змогли розпізнати обману. Пастку влаштували так, що Теодор опинився під підозрою, а інші королівства почали вірити в його зраду. Темний Князь майстерно підлаштував події, створивши враження, ніби Теодор зрікся світла й перейшов на бік темряви.

Недовіра між союзними королівствами поширювалася, мов чума. Королі, побоюючись могутності Теодора, почали сумніватися в його відданості. Страх перед тим, що такий сильний маг може стати на бік темряви, змусив їх ухвалити фатальне рішення. Теодора й Лейлу вигнали.

Відтоді Срібне королівство залишилося лише в легендах, а його колишня слава стала гірким нагадуванням про те, як легко світло може згаснути під тінню підступності й брехні.

Едріан читав дедалі схвильованіше. Його погляд затримався на рядках, де згадувалася дитина Лейли. Подейкували, що вона народила незадовго до вигнання, але після цього доля всієї родини сховалася за завісою мороку й забуття. Ніхто не знав, що сталося з ними після тієї трагічної події. Відтоді їх більше ніхто не бачив.

Від цього відкриття Едріана пройняв холод. А що, як дитина Лейли вижила?

Ця думка не давала йому спокою. Десь глибоко в душі щось ворухнулося, наче таємничий поклик, що вимагав відповідей.

Він розумів, що не може просто залишити все як є. Було лише одне місце, де він міг дізнатися більше про зниклу родину, — магістр Таркус, його давній наставник і хранитель стародавніх знань. Таркус міг пролити світло на цю загадкову історію, тож Едріан, не вагаючись, вирішив негайно вирушити до нього.

Таркус відірвав погляд від стародавнього сувою, який тримав у руках, і подивився на Едріана. Помітивши в його очах щось незвичне, магістр одразу зрозумів, що сталося щось серйозне.

— Ваша Високосте, — почав він, відкладаючи сувій убік і підводячись, — що привело вас до мене в таку пізню годину?

Не гаючи часу, Едріан дістав зі складок мантії пергаменти й обережно поклав їх на стіл перед Таркусом.

— Я знайшов це в королівській бібліотеці, — стримано промовив він, хоча в голосі вчувалася нотка хвилювання. — Ці документи стосуються родини Астраліон, яка правила Срібним королівством. Я майже нічого не знаю про їхню історію, окрім того, що їх вигнали, а сама родина зникла. Але ці пергаменти залишають надто багато запитань без відповідей. Я прийшов дізнатися, що вам відомо про це королівство та його правителів.

Таркус обережно взяв пергаменти. Його обличчя відразу затьмарила тривога. Він повільно пробіг очима по рядках. Дихання стало важчим, а погляд — задумливим.

— Темний Князь використав магічні ілюзії та стародавні чари, — почав магістр, і в його голосі відчувалася глибока стурбованість, — щоб створити фальшиві докази нібито зради Теодора. Він підробив листи, які начебто надсилалися до інших королівств, стверджуючи, що Теодор таємно співпрацює з темними силами й планує зруйнувати союз світлих королівств. Підробки були настільки переконливими, що навіть наймудріші правителі не засумнівалися в їхній справжності.

Едріан насупився, усвідомлюючи, наскільки трагічною була доля цієї родини.

— А що з ними сталося після вигнання? — запитав він, стривожено дивлячись на Таркуса.