Розділ 8 Неочікувана знахідка

Розділ 8 Неочікувана знахідка

Лінда дозволила собі легку, теплу усмішку, згадуючи події, пов’язані з Едріаном.

— Едріан завжди був особливим, — продовжила вона. — Ще з дитинства він виявляв неймовірні здібності до магії. Навіть серед досвідчених магів його талант був очевидним. Уже в юному віці він став прикладом для інших, вирізняючись не лише силою, а й глибоким почуттям відповідальності. Він завжди переймався безпекою королівства й кожен свій крок робив, думаючи про підданих. Багато хто каже, що в ньому поєднуються суворість правителя й надзвичайна доброта, а також готовність пожертвувати собою заради добробуту інших. Його вважають ідеальним спадкоємцем — людиною, яка завжди ставить інтереси королівства вище за власні.

Аліса слухала, зачарована цією розповіддю. Помітивши її зацікавленість, Лінда лагідно всміхнулася, ніби розуміла, що Едріан цікавить дівчину зовсім не як майбутній правитель.

Лінда завагалася, не знаючи, чи варто продовжувати. На мить її погляд потьмянів, але зрештою вона наважилася сказати:

— І ще… За пів року Едріан одружиться з Елізабет, принцесою Смарагдового королівства магії.

Її слова відлунням рознеслися в повітрі, а серце Аліси болісно стиснулося.

Отже, він одружиться… — промайнула в її голові думка. Вона здалася чужою й несподіваною, проте відразу важким тягарем лягла на душу.

Аліса й сама здивувалася, чому ця новина так її вразила. Ще вчора вона майже нічого не знала про існування Едріана. Як же тоді звістка про його майбутнє весілля могла викликати в ній такі сильні почуття?

Та запитання, що зародилося в її серці, залишилося без відповіді. Дивний смуток, наче тінь, огорнув її душу, а сама Аліса ніяк не могла зрозуміти, звідки він узявся.

---

Принц Едріан любив усамітнюватися в королівській бібліотеці, де міг сховатися від метушні палацового життя та нескінченних обов’язків. Серед величних стелажів, заставлених стародавніми книгами й сувоями, він знаходив не лише спокій, а й розраду у світі знань. Для нього бібліотека була не просто сховищем історичних пам’яток, а справжнім прихистком, де час ніби зупинявся, дозволяючи думкам віднести його далеко за межі повсякденних турбот.

Того дня його увагу привернула стара запилюжена скринька, захована на одній із полиць у найвіддаленішому кутку бібліотеки. Крізь шар пилу на її поверхні ледь проступав незнайомий Едріанові герб. Скринька мала стародавній вигляд, її краї були потерті, проте таємниця, яку вона приховувала, притягувала принца, наче магніт.

Він обережно взяв її до рук, відчувши під пальцями холодну деревину, і повільно підняв кришку.

Усередині, замість очікуваних старовинних артефактів чи коштовностей, лежало кілька пергаментів, укритих витонченими символами й текстами.

Едріан уважно перегортав пергаменти, поступово занурюючись в історію, про яку ніколи раніше не чув. На сторінках раз у раз виринало ім’я родини Астраліон, немов відлуння давно забутого минулого.

Принц насупився. Чому це прізвище було йому незнайоме? Як могло таке могутнє королівство, як Срібне, зникнути без сліду?

Кожен рядок на пожовклих сторінках відкривав перед ним історію славетної й загадкової родини. Лейла та Теодор правили Срібним королівством.

Лейла, могутня відьма, була відома далеко за межами своїх володінь. Її зілля славилися в усьому світі, а їхні магічні властивості перевершували все, що будь-коли вдавалося створити іншим магам. Лейла вміла готувати зілля, про які ніхто навіть не чув, — унікальні, таємничі й неймовірно могутні.

Її чоловік, Теодор, нічим не поступався їй у силі. Володіючи чистою магією світла, він вважався одним із найвпливовіших і наймогутніших магів в історії. Разом вони правили мудро й справедливо, створюючи навколо себе атмосферу добробуту та світла.

Однак, як це часто трапляється з тими, хто володіє великою силою, їхня могутність приваблювала не лише шанувальників і союзників, а й тих, хто прагнув заволодіти їхніми здібностями.