Кохання з присмаком терену.
1.
Село Червоне стояло, мов зелена полонина серед розлогих полів. Хати під солом’яними стріхами, садки, повні яблук і вишень, гомінливі вечорниці - усе те створювало справжнє враження спокою. Та за тим спокоєм крилися людські драми, адже навіть у найкращому селі буває заздрість, пересуди, а ще - велике і сліпе кохання.
У центрі села жила Зоя зі своєю донькою Марічкою. Зоя була жінкою тихою, працьовитою: удосвіта в полі, а ввечері біля печі. Чоловіка в хаті ніхто ніколи не бачив. Люди шепотіли: «Байстрючка…», і ці слова, як терен, поселилися в дитячій душі Марічки. Та дівчина росла доброю, мрійливою. Її очі світилися такою чистотою, що багато хто, навіть не зізнаючись собі, заздрив.
На сусідній вулиці виростав Павло - син заможного господаря Івана та його гордої дружини Килини. Хлопець був кремезний, чорнявий, з лагідною усмішкою. Від малих літ він захищав Марічку від глузувань.
— Не смійте кривдити її! — кричав він одноліткам, коли ті дражнили дівчину.
Вона ж дивилася на нього вдячними очима, і в тих поглядах зростав вогонь, який із часом розгорівся у велике кохання.
#1526 в Жіночий роман
#6019 в Любовні романи
#180 в Історичний любовний роман
Відредаговано: 24.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
