Розділ 1 "Зустріч"

      Повернення в рідне місто стало для мене сильним випробуванням.

   Вийшовши з літака я направилась до видачі багажа і врізалась в чоловіка.

- Ви під ноги зовсім не дивитесь дівчино?

- Ой пробачте я тебе не побачила

- Ми з вами наче не переходили на «ти» чи я щось не побачив

- Пробачте.

Він подивився на мене як на дурепу розвернувся і пішов. Забравши свій багаж і вийшовши з аеропорту я підійшла до машини таксі.

- Ви вільні запитала я у таксиста

-Так

-Тоді буль ласка відвезіть мене до найближчого готелю.

Я сіла в таксі і ми поїхали , місто було таким самим яким я його і покидала. В мене загорівся екран телефона, телефонувала моя найкраща подруга Віка.

-Привіт ти вже приїхала?

-Так вже в місті , зараз їду до готель зніму номер і буду відпочивати

- Може ти до нас приїдеш?

- Ні дякую не хочу вас турбувати, я тобі трохи пізніше зателефоную.

- Ну добре.

Машина під’їхала до готель я розрахувалась з водієм , вийшла з машини і попрямувала до входу. Зайшла в фойє і попрямувала до стійки адміністрації , за стійкой сиділа привітна і усміхнена дівчина, я підійшла ближче:

-Добрий вечір вітаю вас в готелі «Берег» чим можу вам допомогти ?

- Мені потрібен одномісний номер.

-Так є, на скільки ночей хочете забронювати?

- На цю ніч .

- Добре , сплачувати будете карткою чи готівкою?

- Карткою

Сплативши за номер взявши багаж я направилась до ліфту. Зайшовши в ліфт і натиснувши потрібний поверх двері почали закриватися , але хтось в останній момент протиснув руку між дверцями ліфта і вони відчинилися . Зайшов той самий чоловік з аеропорту він побачивши мене завмер

- знову ви, ви що мене переслідуєте

- я в ліфт перша зайшла, тому може це ви мене переслідуєте

- не кажіть дурниць