26.

Каміла.

Я що, сплю? З якого переляку Дін раптом вирішив втрутитися? І що він тут робить взагалі?

— То ти її хлопець? — схоже, що незнайомець теж не зрозумів, що тут відбувається.

— Так, — мій сусід твердо дивиться просто йому в очі, на обличчі грають жовна.

Невже він вміє так круто прикидатися? Комусь терміново треба в актори.

— То доведи це, — на обличчі хлопця, котрому я дісталася в якості призу, розпливається хитра посмішка. — Поцілуй її.

Дін розвертає голову, його погляд ковзає на моє обличчя. А я знову радію, що не червонію явно.

Напруга в кімнаті росте з кожною секундою. Всі очі скеровані просто на нас. Гості очікують на видовище. Ну так, така драма тут розігрується не щодня.

— Легко, — Дін м'яко усміхається й розвертається до мене повністю.

Наші погляди знову зіштовхуються. В його темно-синіх очах — повна розслабленість й насолода від ситуації. В моїх, певно, здивування й німе питання.

Ти дійсно це зробиш?

Облизую злегка пересохлі губи. Краєчки губ хлопця вмить повзуть по боках. Він обіймає мене за талію й притягує до себе. Не встигаю навіть запротестувати, коли його губи владно накривають мої.

Моя рука ковзає вгору й заривається у його волоссі, зминаючи. Дін злегка натискає мені на спину, присуваючи ще більше. Всім тілом відчуваю його кам'яні м'язи. А цей запаморочливий аромат ожини взагалі відключає мій мозок і змушує пальці ще активніше хазяйнувати в волоссі хлопця.

Я не повинна була аж так на нього реагувати. Та якщо я не підіграю, то доведеться цілуватися ще й з набридливим незнайомцем.

Скажу, що це все гра.

Уявляю собі зараз обличчя Вероніки...

Врешті Дін відривається від моїх губ, але не випускає з обіймів. Він знову нахиляється ближче й шепоче так, щоб почула тільки я:

— Один-один, мала, — в очах мого сусіда спалахують хижі вогники.

Намагаюся штрикнути його в бік пальцями, та хлопець спритно перехоплює мою руку й кладе собі на груди.

— Все, тобі достатньо доказів? — розвертається до «замовника» й питає зневажливо.

Тільки зараз помічаю, яка навколо стоїть тиша. Незнайомець стоїть у кількох метрах від нас, його погляд наповнений непідробленим здивуванням. Усі інші теж завмерли в очікуванні подальшого розвитку подій. Ковзаю поглядом по учасниках, але не бачу Вероніки. Куди це вона вже поділася?

— Цілком достатньо, — врешті вичавлює з себе незнайомець.

Дін умить бере мене за руку й тягне вбік виходу. Проходимо повз шокованого Аллена, котрий сидить на канапі й дивиться в одну точку. Зовсім забула про нього. Оце ми тут влаштували фурор!

Заходимо до кухні, й Дін щільно зачиняє за нами двері. Сідаю на високий барний стілець, а хлопець підходить до мене впритул.

— Що ти тут робиш? — питаю сердито й прикусую губу від його пильного погляду.

— Це єдине, що тебе цікавить? — мій сусід видає короткий смішок і ставить руки на стіл по обох боках від мене. — Прийшов рятувати тебе й себе від довгої розмови з пані Олівією.

— Вау, як шляхетно з твого боку, — не втримуюся від саркастичної шпильки.

— Як ти примудрилася вв'язатися в цю гру, якщо не збиралася виконувати завдання? — Дін злегка піднімає брову. — Тільки не кажи мені, що не знала правил.

— Знала, — пирхаю й опускаю очі. — Це все Аллен.

— Тааааа, а я багато про тебе не знаю, — хлопець торкається мого підборіддя пальцями, змушуючи подивитися просто на нього.

Наші погляди зіштовхуються, і я несвідомо облизую губи. В очах Діна з'являється темніший відтінок синього. Ми знову так близько...

— То що, поговоримо про мій сьогоднішній макіяж? — порушує всю інтимність моменту хлопець.

От, вміє ж зіпсувати щось хороше!