Глава 25.

Вадим зустрів машину з тренажерами біля «Тонусу» та підписав усі необхідні папери. Коли вантажники занесли тренажери до будівлі спортклубу, Вадим повернувся до свого кабінету і сів за стіл. Саме час зателефонувати Марині та сказати, що він скоро повернеться додому. Набравши номер дівчини, Вадим посміхнувся від думки, що зараз почує її голос. Марина в цей момент вже їхала у автобусі. Побачивши, що Вадим телефонує їй, вона на секунду замислилася. Олександр вже мав вимкнути йому доступ до мобільного додатку, але раптом він не встиг цього зробити? Тоді Вадим кинеться за нею. Але їй потрібно поговорити з ним, ще раз почути його голос. Хто знає, як все складеться далі?

— Алло! — відповіла дівчина з надією, що слідчий все ж таки встиг виконати її прохання.

— Привіт, моя маленька! — ніжно промовив Вадим. — Я вже збираюся їхати додому. Хочеш, я візьму нам на обід піцу?

— Вадиме, послухай мене! — Марина намагалася говорити спокійно, але її очі наповнилися сльозами, а голос затремтів. — Я дуже кохаю тебе! Поруч з тобою я пережила неймовірні моменти, а твої дотики завжди дарували мені величезну насолоду.

— Марино, чому ти так говориш? — Вадим відчув, як всередині нього розповзається моторошна тривога. — Що трапилося?

— Я не знаю, що буде далі, — продовжувала схлипувати Марина. — Я сподіваюся, що все буде добре, але якщо раптом ні... Знай — я сама прийняла це рішення! І я просто не можу вчинити інакше. Ти ні в чому не винен! Я кохаю тебе!

— Марино, де ти? — Вадим схопився на ноги.

У телефоні пролунали гудки — Марина поклала слухавку. Тривога всередині Вадима перетворилася на страшну паніку. Він запустив на своєму телефоні додаток, щоб відстежити місцеперебування Марини. Побачивши на мапі червоний кружечок, який рухався, Вадим придивився до назв вулиць. Вона їде у центр міста, але навіщо? Вадим уже схопив ключі від машини, але раптом червоний кружечок на мапі почав блимати... а потім взагалі зник. Вадим відчув, що його серце завмерло у грудях. Він двічі перезапустив додаток, але це не допомогло. Вадим швидко набрав номер Олександра.

— Алло! — відповів слідчий.

— Це Вадим, з приводу Гладченко Марини, — швидко промовив він. — Ми з нею розмовляли телефоном кілька хвилин тому. Щось не так! Вона їде в центр. А зараз я взагалі не бачу її на мапі.

— Вона нічого не розповіла вам? — з подивом перепитав Олександр.

— Про що не розповіла?! — Вадиму стало страшно. — Дідько! Ви можете говорити зрозуміліше?! Я нічого не можу второпати!

— Сергій зателефонував їй, — пояснив слідчий. — Він взяв у заручники її колишнього хлопця Ігоря та наказав дівчині приїхати у призначене місце. Зараз Марина їде туди, я бачу її на мапі.

— Що?! То ви знаєте про це?! — крикнув Вадим.

— Так. І це я вимкнув вам доступ до мобільного додатка, — пояснив Олександр. — Це для вашої ж безпеки. І Марина попросила мене зробити це.

— Зараз же поверніть мені доступ! — крикнув Вадим. — Я повинен захистити її від цього мерзотника! Як ви взагалі могли відпустити її саму?! Я ідіот, мені потрібно було змусити її змінити номер, щоб Сергій не міг їй телефонувати!

— Вадиме, я намагався переконати Марину не йти на цей вчинок! — пояснював Олександр. — Але вона не послухала мене! І ми не встигаємо перехопити її. Зараз я відстежую дівчину разом з мобільною групою. Ми не втратимо її з поля зору. Але ваше втручання може значно все ускладнити.

— Куди вона їде?! — прогарчав Вадим. — Скажіть мені, куди вона їде?! Негайно!

— Я не можу, Вадиме! Але я бачу її на мапі. Заспокойтеся і чекайте від мене новин.

— Ви зовсім з глузду з'їхали?! — кричав Вадим у слухавку. — Я повинен спокійно сидіти тут, поки моя кохана їде в лапи до небезпечного вбивці?! Поверніть мені доступ до мобільного додатка, негайно!

— Я не можу цього зробити, Вадиме! — твердо сказав Олександр. — Вибачте, але мені час йти.

Почувши в слухавці гудки, Вадим люто кинув свій телефон на стіл, а потім важко опустився на стілець поруч, обхопивши руками голову.

Марина приїхала на потрібну зупинку і вийшла з автобуса біля найбільшого в місті торгового центру. Дивно, що Сергій обрав саме це місце — тут купа камер і багато людей. Марина трохи заспокоїлася та озирнулася навколо, але не побачила нічого підозрілого. Вона набрала номер Ігоря та стала чекати.

— Де ти? — пролунав у слухавці хриплий голос Сергія.

— Біля входу в торговий центр, — відповіла Марина, подумавши про те, що Сергій досі не бачить її.

— Чому так довго?

— На дорогах затори. Я хочу переконатися, що Ігор все ще живий! — Марина ще раз озирнулася навколо.

— Тобі доведеться повірити мені на слово, крихітко! Ми залишили Ігоря в надійному місці, де його ніхто не знайде. Зараз я не можу показати його тобі. Заходь в торговий центр та піднімайся на другий поверх, до кінотеатру.

— Я нікуди не піду, поки не побачу, що з Ігорем все нормально! — твердо сказала Марина.

— Не смій зі мною сперечатися! — прошипів Сергій. — Якщо ти зараз же не зробиш те, що я прошу, я піду звідси! І ти більше ніколи не побачиш свого Ігоря живим! Піднімайся до кінотеатру, швидко!