Глава 11.

— Ви гляньте, а це у нас хто?! — помітив Марину один з чоловіків. — Красуне, ти напевно заблукала?

— Ходімо з нами, ми проведемо тебе куди треба! — нахабно усміхнувся другий.

Марина вийшла вперед і стала так, щоб поліцейські були у неї за спиною. Вона міцніше стиснула в руці газовий балончик і глибоко вдихнула. На щастя, тут була напівтемрява і зловмисники не бачили, як сильно тремтять у неї руки. Потрібно було тягнути час.

— Це ви їх... так? — затинаючись запитала вона.

Голос Марини трохи затремтів, але вона рішуче наказала собі заспокоїтися. Один з чоловіків вийшов уперед. Дівчина вирішила, що він був ватажком банди.

— Не думай про них, красуне! Нам з тобою буде чим зайнятися і без цих двох телепнів у формі. Ходімо з нами! — ватажок рішуче попрямував до Марини.

— Ви поранили їх, їм потрібна швидка. Пропоную викликати хлопцям лікаря.

— Ха-ха, викликати лікаря?! Ти серйозно? Забирайся з дороги або опинишся з ними в одній ямі, крихітко!

— Я не піду! Дайте їм спокій! Як ви посміли напасти на поліцейських?! Зараз же викликайте швидку або я покличу на допомогу.

— А ось цього я тобі робити не раджу, — прошипів ватажок і дістав щось з-за поясу. Марина здогадалася, що це був пістолет. — Не захотіла піти, отже поїдеш разом із нами. У машину!

— Залиште дівчину! — Марина почула з-за спини голос Дениса. — Візьміть нас, але не чіпайте дівчину! Вона вам точно нічого не зробила.

— Дідько, один вже отямився! — роздратовано пробурчав ватажок. — Всіх у машину, швидко! А цього любителя порозмовляти... Стукніть його чимось, щоб не шумів!

Один зі злочинців був зовсім молодим хлопцем. Він підійшов до ватажка і прошепотів йому на вухо:

— Я знаю цю дівчину, Сергію! Не займай її, будь ласка. Давай просто її відпустимо.

— Артеме, ти при своєму розумі?! — прошипів Сергій. — Вона бачила нас і розповість про це поліції. Ми заберемо її з собою. Піджени машину ближче!

Двоє чоловіків дістали поліцейські кийки та попрямували до Дениса. Його напарник все ще був непритомний. Ще один чоловік зробив крок у бік Марини. Артем пішов до поліцейської машини, а Сергій стояв осторонь і тримав у руках пістолет. Дівчина відчула, що її міцно схопили за руку. Марина навіть не думала, що їй доведеться так скоро застосувати на практиці все те, чому її вчили Настя і Вадим. Спритно вивернувшись із захвату, вона повернулася до зловмисника обличчям і з усієї сили вдарила його коліном в пах. Чоловік зойкнув та осів на землю.

— Що за…? — ватажок сторопів від несподіванки, але швидко направив у бік дівчини пістолет.

Марина швидко зробила крок у його бік, підняла руку з газовим балончиком і натиснула на кнопку. Струмінь їдкого газу вдарив Сергію прямо в обличчя. Він не очікував цього і трохи опустив руку зі зброєю. Марина скористалася цим і вибила пістолет з його руки. Потім майстерно вдарила його ногою під коліном і Сергій опинився на землі. Все це відбулося буквально за пару секунд, але для дівчини час чомусь тягнувся дуже довго.

Двоє зловмисників, яким доручено було перенести поліцейських у машину, не одразу зрозуміли, що відбувається. Спочатку вони навіть не озиралися на дівчину. Вони вважали, що шум за їх спиною викликаний її опором і не надали йому особливого значення. Але коли вони почули болісний стогін свого друга, а потім — здивований вигук Сергія, то озирнулися назад. Марина швидко підхопила вибитий у ватажка пістолет і кинулася до Дениса. Один зі зловмисників перехопив її на середині шляху, але Марина встигла звільнити руку з пістолетом і кинула його Денису. Той схопив зброю і прокричав:

— Не рухатися! Інакше стрілятиму!

Артем, який пішов до машини теж зрозумів — щось пішло не за планом. Він повернувся за гаражі та перелякано кинувся до Сергія, який сидів на землі. Ватажок інтенсивно протирав руками очі.

— Кидай пістолет, інакше вона постраждає! — прошипів чоловік, який тримав Марину.

Дівчина відчула біля шиї холодне лезо ножа, її почало трясти. Інший зловмисник, який стояв поруч з нею, дістав другий пістолет і направив його на Дениса. Марина помітила, що його рука трохи тремтіла. Він натиснув на гачок і той клацнув, але пострілу не було. Напевно, зброя була на запобіжнику. Чоловік здивовано став обмацувати пістолет руками, щоб знайти запобіжник. Здалеку почулися сирени — підкріплення поспішало на допомогу.

— Вам не вдасться втекти! Вас все одно спіймають! — прокричав Денис. — Негайно кидайте зброю!

Почувши сирени, Сергій сказав щось на вухо Артему, який був біля нього. Той підняв його з землі, а потім швидко повів за сусідні гаражі. Чоловік, якого Марина вдарила коліном у пах, все ще не міг піднятися на ноги — удар вийшов влучним і дуже сильним. Двоє зловмисників, що залишилися, нерішуче поглянули один на одного. Чоловік, який тримав Марину замовк. Схоже, він не знав, що робити далі.

— Артем забрав Сергія! — вимовив інший злочинець. — Вони нас кинули!

Сирени лунали все ближче та ближче. Денис не спускав очей з Марини. У вечірній напівтемряві вона погано бачила його обличчя, але відчувала, що він дивиться на неї. Бетонний паркан уже осяявся світлом поліцейських сигнальних маячків.