Глава 2.

Марина підходила до спортклубу «Тонус». Був вечір і на вулиці вже починало сутеніти, але у широкій двоповерховій будівлі світилися майже всі вікна. Марина зайшла всередину та звернулася до дівчини за невеликою стійкою адміністратора.

— Доброго вечора! Я хочу записатися до вас на курси самозахисту.

— Доброго вечора! Одну хвилину, — дівчина відкрила на моніторі свого комп'ютера якусь таблицю. — Ми вже набрали людей у групу. Можу записати вас лише на другу половину липня.

— Через два місяці?!

— Так, — зітхнула адміністраторка. — Ми розпочали запис на травень два тижні тому і сьогодні останній день реєстрації. Наступний набір буде лише у липні.

— А раніше ніяк не вийде?

— Курс розрахований на два місяці. Наш директор вперше ввів цей напрямок, раніше ми не пропонували нашим клієнткам курси самозахисту. Тому група лише одна. І є обмеження за кількістю — не більше 14 осіб.

— А чому в групі не може бути на одну людину більше? — Марина стала говорити тихіше. — Якщо треба, я можу доплатити...

— Вибачте, але я не можу приймати таких рішень, — похитала головою дівчина.

— А хто може?

— Наш директор — Вадим Дмитрович. Якщо хочете, то можете поговорити з ним.

— Чудово! — Марина трохи підбадьорилася. — Де я можу його знайти?

— Він у своєму кабінеті. Пройдіть по цьому коридору прямо та підніміться по сходах на другий поверх. Кабінет директора праворуч, на дверях є табличка.

— Дякую!

Марина легко знайшла потрібні їй двері та постукала.

— Заходьте! — почувся приємний чоловічий голос.

Дівчина відчинила двері та рішуче увійшла до кабінету. За столом директора сидів чоловік. Він щось писав, але підняв голову щойно Марина опинилася в кабінеті. Перше, що помітила дівчина — його сині очі, які з цікавістю стали розглядати її. Чоловік привітно посміхнувся Марині. Вона подумала, що посмішка йому надзвичайно пасує. Поки дівчина йшла по коридору, в її уяві вже склався образ директора «Тонусу». Такий собі чоловічок середніх років із класичним пивним пузом і можливо навіть з невеликою лисиною. Чомусь Марина зовсім не очікувала, що побачить на цій посаді такого привабливого чоловіка з темно-каштановим волоссям та правильними рисами обличчя. Директор «Тонусу» першим порушив паузу.

— Доброго вечора! Чим я можу вам допомогти?

— Доброго вечора! — відповіла Марина. — Ви директор?

— Принаймні, так написано на табличці зовні, — розсміявся він.

— Вибачте, я не запам'ятала ваше ім'я, — трохи зніяковіла Марина. — Вадим...

— Можна просто Вадим, — посміхнувся він. — А ви хто?

— Мене звати Марина! Я хотіла б записатися до вашого спортклубу на курси самозахисту.

— Чудово! Зверніться до адміністраторки на першому поверсі — вона вас запише.

— Я зверталася до неї. Вона каже, що ви припинили набір на поточний місяць.

— У липні ми будемо робити ще один набір. Можете записатися туди.

— Я не хочу чекати так довго!

— Хм, — Вадим встав з-за столу і підійшов до Марини ближче. — Чому?

— Мені зручніше було б почати навчання у цьому місяці.

— Група вже зібрана. На жаль, в цьому місяці ми не зможемо вас прийняти.

— Чому в групі не може бути на одну людину більше? — поцікавилася Марина з викликом дивлячись на нього.

— Тому, що я запланував групу на 14 осіб, — посміхнувся Вадим. — А ще на заняттях потрібно буде працювати у парах. Якщо я візьму вас, то знадобиться ще одна людина, щоб вам було з ким відпрацьовувати прийоми.

— Ну так переглянете свої плани! Візьміть разом зі мною ще одну людину! Ви ж директор!

— Чому я повинен переглядати свої плани за два дні до початку занять?

— Тому, що мені дійсно потрібні ці курси! — впевнено вимовила Марина.

— І заради вас я повинен змінити своє рішення?

— Так! — випалила Марина, але потім замовкла. — Тобто... Я прошу вас взяти мене в цю групу!

— Ви живете десь поблизу? — раптом запитав Вадим.

— Ні, я живу зовсім в іншому районі. А яке це має значення?

— А у вашому районі хіба немає таких курсів?

— Може і є. Але я читала багато хороших відгуків про ваш спортклуб і мені б хотілося пройти ці курси саме у вас.

— Он як! Мені дуже приємно чути такий відгук про мій спортклуб, але повторюю — я не змінюю своїх рішень! Якщо вас влаштовує запис на липень, то зверніться до адміністратора, — Вадим повернувся за свій стіл.

Марина розуміла, що сперечатися немає сенсу. Можна було дійсно пошукати курси у своєму районі. Але чомусь їй не хотілося програвати суперечку з цим красенем, який мав ідеальну спортивну фігуру і такі гарні сині очі.

— Я нікуди не піду звідси, поки ви не запишете мене в групу на травень! — промовила вона і сіла на стілець навпроти столу директора.