Глава 15

Аманда голосно зглитнула й видала на одному подиху:

- Я хочу, щоб ви перевірили Девіда…

Оце вже ні!

Ліза повільно випрямилася й склала руки в замок перед собою.

- Що означає «перевірили Девіда»? – запитала вона спокійно. – Скажіть, Амандо, а вам це навіщо?

- Я хочу знати…

- Знати що?

- Тато вважає…

Ліза закотила очі й розсміялася.

- Ну чого ви смієтеся, Лізо?

Зараз вона була схожа на маленьку дитину. Розпанькану. Зневірену. Нещасну.

- Амандо, вибачте, - Ліза опанувала себе. – Та я не стану грати в ці ігри. Ви самі погодилися стати його дружиною. Чимось же ви керувалися приймаючи це рішення. Й у вас ще є час скасувати весілля, якщо ви не впевнені в його почуттях. Свого часу я теж… відмовилася від нього. І тепер ніхто не може прийняти рішення за вас. Вам самій доведеться щось вирішувати.

- От того я й хочу, щоб ви…

- Моя відповідь – ні!

- Я заплачу!

Ліза знову усміхнулася.

- Амандо, не все в житті вимірюється грошима, - промовила Ліза. – Я б з задоволенням вам допомогла, але… я зараз закохана в іншого чоловіка. І не планую псувати з ним стосунки.  

- Я домовлюся з Майклом…

Аякже. Ніхто й не сумнівається, що велика Аманда Гарднер зробить все, щоб досягти свого. Ось тільки тепер Ліза змінилася. Вона вже не та добренька дівчинка, яка вірить всім підряд. Досить!

- Не потрібно ні з ким домовлятися, - спокійно промовила Ліза. – Я не братиму участі в цій афері. А зараз перепрошую, та маю закінчити з меню для весільного банкету. Ми зустрічаємося близько шістнадцятої. Так?

- Так, - зараз її обличчя набуло серйозного вигляду. – Дуже шкода, що ви відмовилися…

І тепер перед дівчиною сиділа не зневірена та розчарована наречена, а серйозна та ображена Аманда Гарднер. Її вуста стиснулися, вилиці набули пурпурового вигляду. Здавалося, що енергія з неї б’є ключем.

Ліза лише розвела руками.

- Вибачте, але так, - усміхнулася вона. – Я мільйон разів вам говорила, що я приїхала сюди працювати. І ваш наречений мене не цікавить.

Аманда скривилася, але втримала марку. Тож швидко підвелася й рушила до дверей.

- До шістнадцятої, - кинула вона, не озираючись.

І лише коли за нею зачинилися двері, Ліза полегшено зітхнула. Господи! Ці двоє ніяк не заспокоються. Зрозуміло, що містер Гарднер хоче вберегти доньку від необдуманого кроку. Тому захищає її й мовчить через її стан. Але якби там не було, а зерно недовіри посіяно. І тепер бідолашна Аманда не знає, що робити. От що значить, коли всі твої проблеми вирішує багатий татко. Ти не в змозі сама прийняти навіть таке рішення. А це ж твоє життя. твоє майбутнє. І дівчина добре знала, що якщо операція не пройде успішно, то Девід відразу втече. Хоча може й ні. Може буде поряд, але заведе коханку. Ніжитиметься в розкоші, зраджуючи дружині. Ніхто звичайно не знає, як це доглядати хвору близьку людину. Та все ж. Девід не буде зразковим сім’янином незалежно від результатів операції. Якщо зараз він не знає, що робити. Бігає між двох дівчат. То що буде, коли він одружиться? Аманда отримає статус місіс Сондерс. І все. От тоді й почнеться вся ця катавасія.  

Ліза була дуже щасливою, що змогла відмовити.

Тепер вона не вплутується у всі ці інтриги. Нехай роблять, що хочуть. Аби від неї відчепилися. І дали їй можливість працювати спокійно.

Після обіду вона сиділа за столиком, куди прийшли Девід та Аманда. Наречена вже встигла переодягтися. Зараз на ній був довгий однотоний сарафан майже в підлогу. Волосся закладено в грецьку зачіску.

Девід в свою чергу був у картатій  футболці та шортах бермудах. Він вмостився за столик перед Лізою й натягнув окуляри на лоба.

- Привіт! – промовив стримано.

- Добрий день! – привіталася Ліза, терпляче очікуючи поки Аманда сяде поряд з нареченим.     

Загалом то, він мав спочатку всадити наречену, а потім вмощуватися сам. Але це ж Девід. Ліза спробувала згадати чи було колись у неї таке. І кілька випадків таки вдалося пригадати.

Правду говорять – закохані дівчата сліпі та глухі. Вони не помічають очевидних речей. І лише зараз остаточно звільнившись від будь-яких почутів до Девіда, вона може тверезо оцінити ситуацію та його поведінку.

Поки Ліза знайомила наречених з меню та закусками, Аманда кілька разів відходила, відповідаючи на дзвінки.

- Що ти вирішила? – раптом порушив мовчанку Девід.

Ліза здивовано підняла на нього погляд з-за списаних рівненьким почерком паперів. І впялася в його блакитні, як у Майкла, очі.

- Вирішила стосовно чого? – запитала вона.

- Стосовно нас…

Дівчина розпливлася в посмішці. Тут і погоджуватися на перевірку не потрібно. Він і сам летить на вогонь, ніби метелик.

- Скажи, тобі не соромно? – раптом запитала вона.

- Ти про що? – його брови вигнулися в здивуванні.

- Нащо ти береш шлюб? – фиркнула дівчина.

- Ліз…

- Просто дай собі відповідь, - перебила вона. – Нащо ти одружуєшся, якщо нічого не відчуваєш до цієї людини?

- Я відчуваю…

- Що саме? – нахилила голову на бік. – Потребу в її статках?

Девід відвернувся, хмикнувши собі під носа.

- А ти, я бачу, вже взялася обкручувати мого братика, - промовив він. – То чим ми відрізняємся? Чому ти вирішила, що лише жінки можуть продавати себе? А якщо це робить чоловік, то це осуд, зневага, непорозуміння та засудження.

- Я не збираюся обкручувати твого брата, якщо ти про це, - відповіла вона щиро. – І його статки мене не цікавлять. Наші з тобою колишні стосунки мене дечому навчили. Тож тепер я ціную не гроші, роботу, визнання, а саме ставлення до людини.

- Не сміши! – промовив він. – Якби він не прикривав тебе від мого майбутнього тестя, то ти була б зі мною. Я ж знаю, що ти до цього часу кохаєш мене. Просто трохи сердишся через моє весілля. І не бажаєш чекати, коли я отримаю доступ до грошей. А нащо чекати, якщо можна залізти в кишеню до мого брати. І швидше. І витягти можна більше.