Ти - під моїм ковпаком

- Вона таки не згадала мене. Придивлялась, але не згадала? – від розпачу не знаходжу собі місця.

- Не так я уявляв нашу зустріч? Ой, не так, - мов божевільний розмовляю сам із собою.

«А чого ти очікував, власне? Що вона кинеться тобі в обійми? Розцілує на радощах? Скаже, що весь час чекала тільки на тебе? Прокинься. Вона тебе навіть не пам’ятає», - обізвалось сумління.

- Вона – блудниця, яка знищила мого друга. Я ненавиджу її, ненавиджу, - шепочу як мантру.

«Коли ти обманюєш? Та ти хочеш її. Завжди хотів. Відтоді як побачив тільки й думаєш, як буди ближчим до неї. Хоча б перед собою будь чесним», - відгукнулася совість.

Хіба з таким посперечаєшся?

Навіть сьогодні, бажання хоча б торкнутися її було сильнішим за будь-які розумні міркування. А я ж знаю, хто вона така, знаю, яка вона. Вона – колишня наречена друга, що покинула його в інвалідному візку. Він так потребував її, а вона викинула його зі свого життя як непотріб. Чому ж мене так манить до неї? Чому?

- Ти що витворяєш? Що я тобі сказав? Стежити за нею здалеку. Я хочу знати, що вона зараз робить, з ким і де живе. А ти що робиш? Зажимаєшся з нею по кутках? Не за це я плачу тобі, - телефонний дзвінок остаточно виводить мене з себе.

Ненавиджу, коли мене недооцінюють, уявляють жертвою і заганяють в глухий кут. Не варто цього робити – хижак ніколи легкою здобиччю не стане.

- Я знаю, що роблю. Хочеш вивчити ворога, стань для нього другом. Чув таке? Зачекай і вона сама до тебе прийде. Наберись терпіння, - огризаюся я і попереджаю: Не веди подвійної гри.

- Ти про що?

- Про SMS. Ми так не домовлялись.

- А, це. Невже подіяло? Навіть не думав. Хто зараз на таке ведеться?

- Вона. У неї таргани в голові табунами гонять. Перешугана якась. Машин боїться, побачила ДТП мало не відключилася. Чого б це?

- Це вже цікаво. Психолог не допоміг значить. Візьму на озброєння. Лади, роби, як знаєш. На все, про все у тебе місяць. Інакше я ввімкну лічильника. Ти мене знаєш, я за словом…

Далі я не слухав, бо просто вибив дзвінок і відчув шалене задоволення. Уявляю його перекошене від злості обличчя. Ще б пак, його не дослухали, його ігнорують. Хто посмів?

- Я, - промовив вголос і вперше за день зареготав по-справжньому.

Однак я добре знаю, що залежати від такого паразита ще те задоволення. Прогорів у бізнесі, а тепер горю в особистому житті. Як хочеться послати того старого хрича, тільки от біда – мені потрібні його гроші, щоб перекрити борг, а то дійсно поставлять на лічильник, тоді вже довіку не виплутаюсь.

А вона? Це мій гріх і моя провина. Треба було боротися за неї, відбити у свого друга і взяти у свої руки. Зі мною вона б такого не вчинила, я їй не по зубах. А так втратив друга і з нею що робити, не знаю.

Помститися? Так, але цього тепер замало. Я хочу насолодитися не тільки помстою, а й нею. Я хочу, щоб вона сама прийшла до мене і просила близькості. Благала. І здається, я знаю, як це зробити.

Знову дзвінок. Якщо це той старий, навіть не підніматиму. Дістав. Ні, це Вітьок. Дивно, він ніколи без причини не дзвонить.

- Одне слово, тут така справа. Якийсь тип тебе шукав, розпитував всіх про тебе.

- Справді? А що питав?

- Типу, хто ти, чим займаєшся, де живеш, чи надійний ти мужик.

- І? – від цікавості мене аж розпирає.

- Казав, що має для тебе ділову пропозицію. Я ж знаю, що тобі потрібні гроші, от і дав твій номерок. Тепер щось роздумав, може ти проти, тому попереджаю, - усміхаюся сповіді Вітька.

Він завжди був надміру чесним. Таких екземплярів тепер за свічкою не знайдеш.  

Ледь встиг я подякувати другу за дзвінок, як мені зателефонували з невідомого номера.

- Вадим Красенко? Вакансія охоронця на приватній основі цікавить?

- Можливо, - відповів невпевнено.

Давно мені вже не пропонували чогось подібного.

- Як співпрацюєте з жінками? – продовжував і далі розпитувати чоловічий голос.  

- Все залежить від клієнта.

- Ім’я «Емма Фіалковська» вам щось каже?

Емма Фіалковська? Та сама Емма? Не може бути. Оце фартить.

- Готовий обговорити деталі. Куди під’їхати? – і досі не можу повірити в те, що чую.

- Адресу скину в меседжер. Чекаємо вас в офісі о 10-й. Не запізнюйтеся. Ми цього не любимо.

Бінго. Це ж просто фантастика. Я буду охоронцем тієї маленької злюки, через яку вже давно спокійно не сплю. Що може бути кращим? Завжди поруч з нею, все знати про неї і ще й отримувати за одну роботу дві зарплати. Красота.

Так я не тільки борги виплачу, а й зможу розжитися. А головне – реалізую свій план зваблення тієї спокусниці. Дівчино, ти попала. Відтепер ти – під моїм ковпаком.