Глава 4. Приземлення

Зореліт Шейли і Найта повільно входив в атмосферу Землі, пробиваючи через густі хмари, які затягували небесну блакить. Приглушений гул двигунів надавав відчуття стабільності, але всередині кожного з них панувала напруга. Це був важливий момент — їхня місія, яку вони обрали, ставала реальністю.

-Досі не можу повірити, що ми нарешті тут, — промовив Найт, зосереджуючи увагу на панелі приладів, що відображала дані про швидкість і висоту. -Сподіваюся, Джек нас зрозуміє.

Шейла спостерігала за неймовірним видом з ілюмінатора — ландшафти, знайомі їй лише з досліджень і спогадів. Паралельно з емоціями піднімалася і тривога. 

-Я теж на це сподіваюся. Ми маємо показати йому, що ми тут не з загрозою, а з допомогою.

Зореліт продовжував знижуватися, обираючи точку приземлення. Найт вказав на карту, яка з’явилася на екрані.

 -Ось тут. Поле поблизу його лабораторії. Це буде найбезпечніше місце для приземлення.

Шейла кивнула, зосередившись на моменті. Вона відчула, як хвилювання перетворюється на рішучість. Коли зореліт опустився на землю, злегка затрусивши поверхню, вона видихнула з полегшенням. 

-Ми тут, — прошепотіла вона.

Коли механізми вимкнулися, вони обидва вийшли з кабіни, підготувавшись до зустрічі з Джеком. Шейла була вбрана в легкий костюм, що нагадував про її походження, а Найт — у стандартну форму, що свідчила про його статус.

На вулиці їх зустріло тепле повітря, насичене запахом землі після дощу. Шейла відчула, як її серце забилося частіше.

 -Ми готові? — запитала вона у Найта, намагаючись приховати своє хвилювання.

-Так, але пам’ятай, що ми маємо бути обережними. Джек може реагувати несподівано,— відповів Найт, перевіряючи свої емоції.

Шейла зробила крок вперед, а Найт слідував за нею. Вони підійшли до лабораторії, де, за їхніми оцінками, Джек мав бути. Серце Шейли билося в ритмі, поки вона обдумувала, як розпочати цю важливу розмову. Вона знала, що їй потрібно переконати Джека, що їхня місія — це не загроза, а шанс на порятунок для Землі.

Нарешті вони дійшли до дверей лабораторії, які вели до місця, де все почалося. Шейла зробила глибокий вдих і натиснула на кнопку дзвінка. Вона не знала, що їх чекає далі, але відчула, що це лише початок їхнього спільного шляху.

Двері лабораторії відчинилися, і Джек Конрад вийшов на зустріч до незнайомців, з якими сподівався і мріяв поговорити. Його серце прискорилося, коли він побачив перед собою Шейлу та Найта. Ця дівчина була з його сну, як таке може бути? Вона була така, як він пам’ятав: граціозна і впевнена в собі, з яскравими блакитними очима, які відбивали світло, ніби з іншої галактики.

-Шейло?— вимовив Джек, все ще не вірячи своїм очам. Він не міг повірити, що ця загадкова жінка зі сну реальна і  стоїть перед ним. 

-Це правда?

Шейла не могла повірити своїм очам перед нею стояв чоловік із її снів, це щось нереальне,  щось, що не піддається поясненню...

-Джек,— відповіла вона, і в її голосі звучало тепло. -Це я. Ми тут, щоб допомогти тобі і твоїй планеті."

Джек озирнувся на Найта, який стояв поруч, з деяким незручним виразом обличчя. 

-А ти хто? — запитав він, зосередивши увагу на напарнику Шейли.

-Я Найт, — відповів він, злегка киваючи. — Я її напарник. Ми разом прилетіли з планети Бернар."

Джек відчув внутрішнє напруження, але намагався не показувати його.

 -Чому ви тут? Які ваші наміри щодо Землі? — запитав він, відчуваючи, що його обов’язком є захистити свою планету.

Шейла зробила крок вперед, готова до розмови.

 -Ми прийшли не з загрозою, а з бажанням допомогти. Земля переживає екологічну катастрофу. Ми знаємо, як використати наші технології, щоб допомогти вам відновити вашу планету."

Джек підняв брови, не вірячи, що це можливо. 

-І в чому буде полягати ця допомога?

-Ти — один із найкращих вчених на Землі, — відповіла Шейла, її очі блищали від переконання. 

-Ми віримо, що ти можеш допомогти нам зрозуміти, як зберегти вашу екосистему і як вберегти вашу планету від катастрофи. Твої знання і досвід можуть стати ключем до спільного виживання."

Джек задумався, важливість її слів пробудила в ньому цікавість, але також і тривогу. "І що ви очікуєте від мене, якщо я погоджуся?"

Найт, який спостерігав за їхньою взаємодією, вів розмову далі.

 -Якщо ти приєднаєшся до нас, ми можемо розробити спільний план дій. Разом ми зможемо навчитися один у одного. Наша мета — об’єднати наші зусилля, щоб знайти рішення, які принесуть користь обом планетам.

Джек відчував, як його думки плуталися. Це звучало занадто добре, щоб бути правдою.

 -А якщо я відмовлюся? Якщо ви просто шукаєте спосіб використовувати мене для ваших цілей?

Шейла зробила крок ближче, її голос став м'якшим. -Я розумію твої побоювання, Джек. Я теж спочатку боялася, але я бачила тебе у своїх снах, я ніби давно тебе знаю. Я вірю, що разом ми можемо створити щось більше. Я хочу допомогти твоїй планеті, тому що це не лише твоя боротьба, але й моя.

Ці слова запалили в серці Джека щось нове. Він знав, що це може бути ризикованим, але в ньому знову заграла надія. Дивно, вона теж бачилайогов снах, що це може означати,  що вони якісь споріднені душі... 

-Я потребую часу, щоб подумати. Це величезний крок, і я не можу прийняти його легковажно.

Шейла кивнула, розуміючи, що переконати його не буде легко. 

-Звісно. Візьми стільки часу, скільки тобі потрібно. Але я сподіваюся, що ти зрозумієш, що це може бути шансом для обох планет.

Джек глянув на них, і, хоча сумніви ще залишалися, щось у її словах змусило його замислитися про майбутнє. Він знав, що ця зустріч може змінити все.

***

Джек зайшов до Хелени, вона сиділа за своїм столом у кабінеті і пильно поглянула на нього. Її різкий погляд не залишав його ні на мить, і, здавалося, пронизував його думки.

-Джеку,— почала вона, ламаючи тишу в кімнаті. Її голос був спокійним, але в ньому відчувалася напруга. - Розкажи мені все, що тобі відомо про інопланетян. Ти вже контактував з ними, правда?