Кастинг

Сьогодні такий незвичайний день для мене. Вночі я перечитала купу інформації про дитячу психологію та пройшла майстер клас від мами, про домедичну допомогу.
- Любий, я трохи хвилююся, - сказала я ,поправляючи свою зелену кофтину.
- Ти ще можеш відмовитися - спокійно сказав Дарк.
- Та ні, я не про те, я хочу провести час з Дарою, я хвилююся, як твої батьки відруагують на мене.
- Та все буде гуд.
- Ага, гуд морнінг, підтримав.
Ми направилися до його будинку. Мене зустрів великий зелений паркан, а за ним стирчав великий білий будинок. 
Дарк відчинив  ворота і мене зустріли пара очей горошин, невеликої німецької вівчарки, яка на ланцюгу, рила якесь сховище біля своєї будки.
- Вона так на мене подивилася, неначе я спалила її якийсь хитромудрий план.
- Точно хитромудрий, ця зараза перекопала пів двору, ховаючи кості, ніби завтра кінець світу.
- Запаслива, хозяюшка - промовила я до неї, погладжуючи за вушками. І як звати цю красу?
- Герда. - відповів Дарк.
- Гарне імя, а де її Кай?! - спитала я.
- В палаці - усміхнувся хлопець.
Перед нами відчинилися двері і в них постав чоловік років 40, з чорним волоссям та пасмами сивини.
- Вітаю, я Дмитро. - сказав чоловік ніжним голоосом. Мені навіть на мить, здалося, що він мій батько.
 - Дуже приємно - Мілана - якось соромязливо сказала я.
 - Проходьте, мала вже з нетерпінням чекає на вас.
З кухні спокійно і розкішно вийшла господиня. Євгенія, відрекомендувалась вона і піднялася сходами на другий поверх.
Ніякого великого і потішного прийому.
Ми всі присіли у вітальні на великий шкіряний диван, Евгенія принесла маленьку принцесу на руках та поклала собі на коліна, коли присіла на крісло, з того ж комплекту.
Дара зіскочила з її колін і побігла до мене. Це було настільки неочікувано, що я навіть злякалася і підняла руки догори, коли мала хотіла мене обняти.
- Хм - обурилась мама Дарка, як вона сидітиме з дитиною, якщо навіть бридиться її дотику.
Дарк здивовано подивився на мене. А я зробила два глибокі вдохи і сказала до малої.
 - Привіт принцесо, я щаслива, що ти радієш моєму приходу, але я з вулиці і гладила там пса, тому перш ніж обійматися, мені потрібно вимити руки.
Евгенія, видихнула з полегшенням, а мала потягла мене за светер до ванної кімнати.
- Я покажу -  крикнув Дарк виходячи за нами в коридор.
- Яка розумна дівчина - почула я голос Дмитра, який лунав все тихіше по мірі віддалення від них.
Дарк поцілував мене в скроню і шепнув на вухо:
- Вони не знають, що ти моя дівчина, точніше вони не знають, що няня буде моєю дівчиню, ну блін, що ти няня і дівчина.
- Розлабся, я вже зрозуміла.
Ми повернулися в кімнату, а мала вилізла мені на коліна та уважно слухала допит Євгенії.
- Ви коли небудь сиділи з маленькими дітьми?
- Ні, ніколи. 
Видно було її невдоволення.
- Можливо у вас є молодші брати, сестри?
- Ні, нема.
Ви вчитесь на педагога?
- Теж ні, я просто можу поглядіти вашу принцесу, поки ви знайдете собі більш кваліфіковану людину - спокійно сказала я.
Ти мені подобаєшся - сказав Дмитро.
- Ви мені теж - у вас дружня родина.
- А  у вас вона не дружня? - запитала Євгенія.
- Мам, перестань - грізно сказав Дарк.
- Цить будь, я маю знати з ким залишаю свою дитину, ми про неї нічого не знаємо.
Дарк винувато опустив погляд. І мені стало якось ніяково. 
-  А якщо з малою щось станеться.
- Не дай Бог звичайно, але якщо станеться, то я... - і прочитала їй всі лекції з першої допомоги, які мене навчили у мами на роботі.
Жінка слухала мене з відкритим ротом, а потім добила, - ти хоч школу закінчила?
- Ні, я вчуся в 9 класі в ті же школі, що і мій Дарк.
- Твій? - перепитала Євгенія.
Я швидко встала, передала малу їй на руки і спокійним тоном сказала, хоча в душі вирувала буря:
- Я розумію, що я вам не підходжу, тому я вже піду, вибачте, що забрала ваш час.
- Що ти, залишайся -  сказав Дмитро, та грізно подивився на дружину - ти ідеально підходиш, ми були б раді, якби ти залишилась і погляділа малу, ці дві години.
А на Женьку уваги не звертай, то у всіх свекрух така функція. Ми засміялися, а вона різко встала і вийшла в коридор. Потім різко повернулася підійшла до Дарка і промовила:
- Ти повинен був мені сказати.
- Що, ти б вела себе миліше?  - спитав Дарк.
А вона вже зникла у надрах коридору, а Дарк побіг за нею.
Їх розмова була чутною на весь будинок. Мала прибігла і обняла мене за шию, Дмитро пішов на кухню по чай, погладивши мене по плечі:
- Насправді вона добра, але дуже прискіплива.
- Я зрозумію, люди, які виховали такого хорошого хлопця, не можуть бути поганими.
А тим часом з коридору:
- Та я би спекла пиріг та чай приготувала, та це була б душевна бесіда, а не кастинг на роль няні, а ти ? Та як ти міг.
На ці слова, я зайшла в коридор та дала Дару Даркові на руки, ще пару хвилин ми пошепталися і вийшли в зал, де тато Дарка, накрив стіл, натесав бутерброби, зготував чай та приніс морозиво з морозилки. Все це не вписувалося в загальну картину, але було щиро від душі.
Дара від насичиності подій вмить заснула, а Дарк, аж здивувався, як ми разом сиділи у залі та сміялися з батькових жартів.
 - Що я пропустив? - запитав Дарк дивлячись на маму загадковим поглядом.
- Це жіночі секретики - сказав Дмитро,  - нам не дано це зрозуміти.
Його батьки відмінили зустріч та замовили піццу, той день ми провели разом. Напружений кастинг став, милим сімейним вечером.