Еля

- Алекс, треба поговорити. Здається в мене біла гарячка - схвильвано сказав Дарк

- З чого це раптом? - запитав Алекс, виходячи з класу на велику перерву,- ти ж навіть не п'єш?!
- Прикинь, сиджу на уроці і ловлю на собі погляд, повільно повертаюся, а у нас на останній парті чудовисько сидить, все в чорному, нігті теж, в носі кільце, очиська чорнезні, я мало не закричав.
- Ха-ха - бідолаха. Чувак, ти завершуй з тими розслідуваннями, а то, тобі примари ввижаються.
- Та теж про це подумав, вже накриває. Я ж серйозно, а ти ржеш з мене.

Алекс витираючи сльози з очей тикнув в пальцем позаду Дарка.
- Не це випадково тебе налякало?
Дарк повільно повернувся і аж відстрибнув зі свого місця, як побачив те саме, описане хвилиною раніше.
- Дебіли - сказала дівчина і зникла за поворотом. 
- Так це ж не примара, це наша нова однокласниця Еля, здається. 
- Тобто нова, чого її ніхто не відрекомендував?
-Ти закоханий тюленю, крім своєї Мілашки нікого не бачиш, ця вже два тижні з нами вчиться.
- Гониш - вперше її бачу.
- Та ж кажу тюлень, з нею ніхто не спілкується, дивна якась, відлюдькувата. Але так як ти, її ще не називали. 
- Да ну, облиш її, певно не легке в неї життя, раз доучується з нами 3 місяці.

 - Не подумав, треба розузнати.
- То вперед, а я до Міли.
- Ага, зараз, ти кращий кандидат, заодно вибачишся, за те, що назвав її примарою.
- То ти мене підставив, ти й іди. 
- Та ні, вона страшна, ще зглазить.
- Не бійся, я не відьма, я гот- сказала дівчина проходячи повз них, назад в клас.
Після уроків, я чекала Дарка, щоб нарешті просто побути в двох, без Анюти в думках. 
Нам потрібно жити далі, ми взяли по морозиву і пішли до старого дуба. Там Дарк розповів свою історію про примару, а я дзвінко хохотала, але потім наполягла, що йому потрібно вибачитись. 
Він сприйняв мою пропозицію, якось мимо і продовжував обіймати, так жадібно ніби вже давно не бачив.
Він розповів, що мати шукає няню для молодшої сестри, тому часто надзвонювала чи не дізнався він про когось.
Я вирішила зголоситись заодно познайомитися з його батьками. 
Не те, щоб мені кортіло, але все таки ми пара і хочеться ближче пізнати тих людей.
А розкажи про сестру:
- А що про неї розказувати, рипях малий. Їй 3, звати Дара. Схожа на мене, лиш волосата і кучерява. Бува присунеться зранку, заповзе на моє ліжко і тулиться, ніжиться. 
Я на неї сварюся, щоб йшла до батьків, а вона сміється і каже, що любить. 
До чужих не підходить, в садик на літо піде, а поки, що шукаєм, хто б глядів її, коли треба. - розповів Дарк.
- Ну я можу посидіти з нею, поки ви няню знайдете.
- Посидіти? 
З нею можна хоть що, крім посидіти)) вона мов Алекс, лише маленька.