Я вчусь довіряти.

Відчинилися двері і мій комунікабельний хлопець закляк. Він навіть забув привітатися. Мама засміялася і затягнула його в квартиру. Я потягнулася за букетом троянд аби поставити його у воду, тоді він опритомнів.

- Даруйте мою заторможенсіть, я трохи розгубися  від вашої вроди.

- Ти мене соромиш. – сказала мама.

Мама і правда виглядала молодо, вона доглядала за своєю шкірою та волоссям. Воно таке ж довге та здорове, як у мене, просто перед роботою, завжди збирала його в пучок.

У ванній у нас цілий шкафчик різних масочок, гелів, скрабів, ванних бомбочок, спреїв, словом – як в магазині. Я мала круглодобовий доступ до них, але мені чогось було не цікаво. Не доросла мабуть.

- Давай квіти, їм потрібна вода. – сказала я.

- Взагалі квіти для твоєї мами. – сказав Дарк, вручаючи квіти моїй мамі.

- Окей, а мені що? – поцікавилась я.

- Тобі я! – посміхнувся Дарк і дістав з кишені цукерку.

Ми сиділи за столом, хлопець вів себе стримано і трохи напружено. Мама задавала нейтральні питання і загалом застілля було якесь вимушене. Коли настала повна тиша, а їжа скінчилася, Дарк наважився задати своє перше питання:

- А ким ви працюєте?

- Я фельдшер на швидкій. – відповіла мама.

- Це так цікаво, певно у вас було багато кумедних випадків?

- Так. Їх тисячі – продовжила мама.

І після цього вдалого питання застілля плавно перейшло в чаювання. Ми перебралися у вітальню, де розмістилися на м’якій частині, де ще години три, невимушено спілкувалися. Ми сміялися від душі, адже мамині історії справді нагадували комедію, я навіть не здогадувалася, яка в неї весела робота. Я завжди думала, що вона виїздить на виклики важко хворих, можливо навіть бачить смерть.

Впевнена, що вона її бачить, але сьогоднішній вечір не її тема, тому я просто розслабилася і отримувала задоволення від гладкості цієї події.

Я час від часу погладжувала свої губи пальцем, знов переживаючи ті почуття в ліфті.

Коли за вікном добряче стемніло, задзвонив телефон і хлопець повернувся в нашу реальність.

- Так, слухаю – відповів на телефонний дзвінок хлопець. – Вже буду йти, так не забуду.

Певно батьки Дарка вже хвилювалися, тому дуже м’яко попросили хлопця купити щось по дорозі. Дарк вже прощався зі мною в коридорі, а я не хотіла його відпускати. Мені хотілося побути з ним ще трохи.

- Ви такі милі, - сказала мама пробігаючи повз нас, - ходімо підвеземо Дарка додому.

- Що? Ні-ні, я сам доберуся, не потрібно за мене хвилюватися.

- Ок, - сказала мама, - просто ми з Мілкою в супермаркет хотіли заїхати, заодно б і тебе закинули.

- У такому випадку, не можу не погодитися.

Мама підвезла хлопця під будинок і дала нам пару хвилин попрощатися, сама ж пішла в супермаркет. Обожнюю її, вона абсолютна протилежність Анютиній мамі. Як мені пощастило.

Ми ще хвилини дві постояла, а потім Дарк направився до міні маркету по проханню, що йому сказали по телефону.

Наступного дня, прямо зранку, без жодного шансу нормально поспати, мене розбудив телефонний дзвінок:

- Привіт красуне, в мене до тебе пропозиція на мільйон.

На цих вихідних нарешті відкривається басейн, хочу щоб ми з тобою весело провели час.- запропонував Дарк.

- Весело, це ти плаватимеш, а я даруватиму тобі свої оплески з бортика.

- Ні, що ти, ми добряче там розважимося. Попрошу в батька телефон для зйомок під водою, буде дивовижно, я тобі обіцяю.

- Я тебе запевняю весело зі мною не буде, я плавати не вмію, пірнати боюся і взагалі я домашня кішечка не люблю мокнути.

- Ну судячи з калюжі, я б так не сказав. Але прошу довіритися мені, якщо тобі щось не сподобається, ми одразу ж підем геть.

- Ну вмієш ти домовлятися. 

Я добряче замучила маму з пошуком купальника, бо роздільний для пляжу, зовсім не підходить для басейну. Нарешті ми з мамою стали близькими як ніколи. Ми ходили по крамницям,  жартували та розмовляли. Розмовляли як мама з донькою. Дарк зблизив нас чи Анютина мама, не суть, головне що все добре.

Я обрала блакитний купальник з яскраво малиновою зіркою. Мама прикупила новий банний рушник з двома білими лайками.

В суботу був великий ажіотаж тож ми пішли в неділю ввечері, коли було мало людно.

Я зайшла в жіночу роздягальню, прямо з порога йшов запах хлору. Я перевдягнулась та стала в душову кабінку. Потік холодної води звалився мені на голову. Навпомацки я почала повертати кран в різні боки, поки нарешті добилася від нього приємної теплої води. 

Я стояла наче під водоспадом, мені було приємно і комфортно. 

Раптом почула дзвінке ехо:

- русалонька, виходь- пролунав голос  Дарка.

- Зараз лише хвіст натягну і вислизну.

Я почула голосний чоловічий сміх, та поквапилася. 

Басейн був досить великим, було 6 доріжок, вода прозора мов сльоза, на дні були якісь позначки певно для плавців. Все приміщення було встелене блакитною плиткою, а в повітрі літав хлор, мені аж в горлі зашкрябало. По периметру були розвішені плакати спортсменів в медалях.

- нам виділили 4 доріжку, прошу моя мадам- подаючи руку, сказав Дарк.

- З таким джентльменом я почуваюсь не зручно в купальнику, потрібно було вдягти пишний бальний наряд.

Після тепленького душу, вода в басейні здавалася крижаною.  Дарк довго вмовляв мене відірватись від бортика і довіритись йому. Але мій страх переборював мене. Тоді я підійшла до нього і хотіла поцілувати, як тоді в ліфті. Але він відсторонився від мене і промовив:

- давай так, ти довіришся мені і я понесу тебе на своїй спині туди і назад, а ти мов на острівці безпеки, зможеш розслабитись та відчути легкість води.

- А якщо я зісковзну і втоплюся ?- схвильовано запитала я.

- Якщо ти втопишся, то я більше ніколи нікого не покохаю, але я не дам тобі потонути, я зроблю тобі штучне дихання з плавники переходом в поцілунок, як тоді в ліфті.