Ми почали проводити весь вільний час разом. Мама за мене не хвилювалася, бо всі розповіді звучали ванільно-рожевими, як з дитячої книги. Та я знаю, що материнське серце вірить відчуттям, а не вухам тим паче в переробленому варіанті до писку закоханої дівчини.
Тому я вирішила влаштувати побачення у нас вдома аби мама мала змогу познайомитися з потенційним зятем. Звичайно такі теми ми ще не зачіпали, але в житті все можливо.
Я запросила Дарка до нас, на що відразу отримала відмову.
- Але чому ти не хочеш прийти до мене?
- Розумієш, зараз все прекрасно, а раптом я не сподобалось твоїй мамі і потрібно буде придумувати різні приводи аби бачитися зі мною.
- Ти такий, що не можеш не сподобатися. Я впевнена.
- Це ти впевнена, а для неї я конкурент на її єдину доньку.
- Я їй все-все розповідаю. А вона лише захоплено слухає і посміхається.
- Ну незнаю. Зараз все так чудово і я не хочу аби щось змінювалось.
Я схрестила руки на грудях і надула щоки. Навіть досить голосно фиркала.
- Ти така мила. В такому вигляді, ти мені подобаєшся ще більше. Давай, коли наступного разу ми вийдемо з кінотеатру, ти теж зробиш такий вираз: Фир-фир.
Я засміялася та спустила повітря із за щік.
- Ну ні, так ні.
- І так швидко здалась?
- А що ти любиш коли тебе вмовляють?
- Нуууу, я навіть не знаю.
- Зате я знаю, як надумаєш скажеш.
Ми йшли дорогою обговорюючи якісь буденні теми, як раптом хлопець повернувся і пішов у протилежному напрямку.
- Ти куди? - здивувалась я .
- Я кажу.
- Що кажеш? - ще більше здивувалась я.
- Те що ти просила. - спокійно відповів Дарк.
Я остаточно заплуталась, якись непередбачуваний, з ним завжди весело.
- Ти ж сама сказала, щоб я сказав тобі, коли надумаю.
- Надумав?
- Так, йду приведу себе в пристойний вид і прийду за годину.
- О це я розумію, - зойкнула я.
Я підбігла та поцілувала його в щоку піднявши одну ногу.
Я написала мамі смс, що сьогодні в нас будуть гості. Коли я прийшла додому то повсюди панував приємний аромат випічки та запеченого м'яса.
- Матусю, ти чарівниця. Як ти все це встигла?- вражено запитала я.
- Ну, якщо дедлайн на вчора і не таке можна зробити.
Ми посміялися. Я допомогла накрити на стіл, а потім помітила великий пакет сміття в кутку.
- О, оу я бігом винесу, поки хлопця нема, щоб не подумав, що ми ще ті засранці.
Я кулею вискочила з дому з великою торбою сміття.
Повернувшись до під'їзду я помітила Дарка з букетом троянд. Я була здивована, він був одягнений в класичні штани, туфлі та куртку з під якої стирчала ідеально випрасувана блакитна сорочка.
- Ти хто такий? І що ти зробив з моїм хлопцем?
- Красуню, це ж я!!
- О ні, ти якийсь мужчина, який з'їв мого хлопця і перетворився на нього. Мій хлопець - це біла футболка і сині джинси, а не це все.
- Ти ще багато що про мене не знаєш.
- В мене для цього, все життя.
Дарк розплився в посмішці і подав мені руку, коли ми заходили в під'їзд. Я вже почала підійматися сходами, як почула цей страшний звук, виклику ліфта.
Ліфт це мій страшний сон. Колись в дитинстві я там застрягла і від тоді, я десятою дорогою їх обходжу.
- о ні, ти що? Навіщо він тобі? Тут не високо.
- Боїшся? - з усмішкою сказав Дарк.
- До чортиків. - подумала я і сказала. - Ні ти що !! Я за здоровий спосіб життя тому ходім.
- Впевнений там буде здорово.
Я не могла зізнатися в своєму страху, адже не так давно їхала електричкою в невідомому напрямку, а це всього навсього ліфт, який їде всього пару секунд.
Я заскочила у ліфт сталевого кольору, він здавався настільки моторошним і холодним, що мені одразу ж захотілося з нього вистрибнути. Я вже збиралася це зробити як переді мною зачинились двері.
Я заплющила очі і почала рахувати до скільки дорахується. Ми проїхали два поверхи, як раптом ліфт колихнувся та зупинився.
- Тільки не це!! - крикнула я - і забилася в самісінький кут кабінки.
- Спокійно, - сказав Дарк- зараз він поїде далі.
Він підійшов до мене впритул, а я прикривала руками обличчя. Він відтягнув мої руки і здивувався. Мої очі були повні сліз, які враз почали виливатися через вінця.
-Тти чого? Все добре!!- заспокоював Дарк.
- Ліфт, - ледве вимовила я- це мій найбільший страх.
- Чому ти мені не сказала?- запитав Дарк - Чим саме він тебе лякає.
- Я - невпевнено вимовляючи кожну букву, - застрягла в ньому в дитинстві і досі до втрати свідомості боюся.Дарк відійшов від мене, зняв куртку і поклав на неї троянди.
Мені було настільки страшно, що озноб панував над моїм тілом, а негативні думки заполонили всю мою голову. Мені здалося, що я тут сама і зараз станеться, щось страшне. Мене почало нудити та паморочитися в голові.
- Дарк, в мене потемніло в очах- переляканим голосом промовила я. Як відчула себе в його обіймах.
- В мене є дві новини, погана і хороша. Значить погана - вимкнулося світло. А хороша - що в тебе не потемніло в очах.
Я не проявила ніякої реакції, лише тихенько сповзла по краю стіни. Він швидко підхопив мене і поставив на ноги.
- Якщо зі мною щось станеться, знай, я тебе люблю.
- Нічого з тобою не станеться, я поруч.
Я лише мовчки тремтіла. Присутність Дарка ніяк не міняла трагічну ситуацію, а його слова не додавали мені впевненості.
Раптом він підійшов до мене спереду та міцно обійняв. Я відчувала кожен вигин його тіла. В темряві ми часто вдарялися то носом, то лобом, один об одного, поки наші губи зустрілися разом. Він поцілував мене, але страх ніяк не покидав моє тіло. Тоді він почав гладити моє, щодня розчесане волосся, цілуючи шию та знов повертаючись до губ. Він провів язиком по губах, спочатку по верхній, потім по нижній. Я згадала як цілуються дорослі дівчата і просто розслабилась. Він доторкнувся своїм язиком до мого і створив справжній вакуум. Він ніби запросив мій до свого, наші язики танцювали вальс за міцно зажатими завісами, аж поки нам обом не вистачило повітря. Тоді Дарк відсторонився від мене і дав зробити повноцінний вдих. Я на мить зрозуміла де я і зробивши два глибоких вдихи, поглинула його своїми губами. Коханий гладив мою шию, плечі міцно тримаючи за талію. Всередині все палало теплом і хотілося, щоб це відчуття тривало вічно. Піт тік по спині затікаючи в джинси. Він опустив свою руку нижче моєї талії і мене ніби струмом вдарило від приємності його дотику. Я притулилася до нього ближче і почала гладити його спину. Ми обоє важко дихали та на секунди зупинялися від палких поцілунків.
#2912 в Молодіжна проза
#10976 в Любовні романи
#4318 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.05.2020