8 березня

Я розчарувалася в дружбі, коханні та вірності. Моєю найкращою подругою став щоденник, який приховував на своїх сторінках мої почуття та життєві події.

Я продовжувала ходити на уроки, навіть добряче підтягнула оцінки. Мені подобається вчитися і мене, на тому тижні, відправили на олімпіаду з географії. О диво, Дарій Дмитрович теж там був кидаючи свої фразочки, яка я красива і розумна.

Зрадник нещасний, а як же та бідолашна дівчина…

А як же бідна  я? – запитала сама себе.

Можливо, мені потрібно забути про ту дівчину і відповісти йому взаємністю і все ж г..но перетвориться на цукерочку. Ми будемо щасливі разом, а вона знайде собі хорошого хлопця поблизу? Я знов втупилася у вікно, зачарована тою парочкою з дому напроти.

Так стоп, Мілана зупинись. Мілана, мене давно так ніхто не називав, якось офіційно звучить. Так я збилась з думки.

Дарій Дмитрович і Мілана Михайлівна = разом назавжди.

Так стоп! Якби я була на місці тієї бідолахи, мені б таке рішення не сподобалось. – прокручувала в голові різні варіанти.

Мама повернула мене з паралельного світу, в реальний:

- Ти сидиш така замріяна, як там твоя цукерочка?

- Мам, це жахливо, він має дівчину, а сам підморгує мені і красунею називає.

- Хіба не цього ти хотіла останні 3 роки?

- Два мамо, два. Так хотіла, але не за рахунок чужого щастя.

- Ну якщо він проявляє до тебе симпатію, то там не все так добре, як тобі здається?

- Мам, ти би бачила ті щасливі очі, – продовжувала я захищати дівчину.

- В тебе теж щасливі очі, коли ти бачиш шоколадний торт, але це не означає, що ти з ним зустрічаєшся – посміхнулась мама.

- Зустрічаюсь, але як справжня дівчина «легкої поведінки», в мене щоразу новий, свіженький.

Ми обоє посміялися і приступили до вечері. Після, я помила посуд, попрощалася з парочкою навпроти і поплелась в магазин по шоколадний торт. Не гоже дівчині, бути одній в такий чарівний вечір.

Наступило 8 березня. Вихідний у школі, а отже я можу валятися в ліжку скільки забажаю. На годиннику вже за десяту і сонечко протягує промінн,я крізь мої блакитні штори. Я злегка встала і знов впала на ліжко. Зібравшись з думками, я роздвинула штори і пропустила сонячний ранок у кімнату. Помітивши себе у дзеркалі, мені не сподобалось відображення, тому я плавно перемістилась у ванну і нанесла мамину чорну маску для обличчя. Почала чистити зуби, як раптом почула стук у двері. Напевне мама ключі забула. Які ключі?10 ранку збагнула я коли вже відімкнула двері.

На порозі стояв молодий хлопець з великим букетом весняних квітів.

- Яка краса. - сказала я, виймаючи зубну щітку з рота.

- Яка краса. – засміявся хлопець, оцінюючи мій зовнішній вигляд.

- Ви напевне помилилися адресою, вам до Юльки в сусідню квартиру.

- Ні, я не помилився, це найкрасивішій дівчині в місті. – розсміявся хлопець, а потім швиденько вибачився. – Розпишіться будь ласка – сказав кур’єр.

- Дякую, красунчику – сказала і зачинила двері.

Красунчику? – навіщо я це сказала. - Хоча він же назвав мене Краса. Прямуючи у кімнату класти квіти, я відчула як зубна паста почала пекти мій рот, пробігаючи повз дзеркало, я мало свідомість не втратила від побаченого. Волосся стирчало з вчорашнього хвоста, на лиці була засохша чорна маска, а з рота випирала біла піна – точно краса.

Я швиденько вмилася і понесла квіти у вазу. В букеті була листівка і за мить до її прочитання мені здалося, що вона від Дарка. Мені стало так приємно, якесь тепло пробігло моїм тілом.

З днем 8 березня, моя маленька жіночка. З Любов’ю тато.

Після цієї інформації мені цей букет подобався все менше і менше.

Я покинула букет, бо в мене справи важливіші потрібно було обрати наряд на дискотеку. Моя порадниця тепер роздає поради іншим, хоча напевне в точності до навпаки. Ех Анют, ой вибач Ен, куди ти влипла?!..

Я вивалила всі свої речі з шафи і почала ритися в них, шукаючи щось підходяще. За годинну безуспішних пошуків, я взялася за макіяж. Відкрила мамину шухляду з косметикою і почала намазувати все підряд на обличчя. За 40 хвилин своїх старань, я глянула у велике дзеркало в коридорі і зрозуміла – це воно, підходить. Підходить, для вечірнього виступу в цирку. Я була схожа на клоуна. Насичено сині повіки, не рівні довжелезні стрілки, туш яка відпечаталася і зверху і знизу . Помада була намазана рівно. Рівно не по контуру. А румяна видавали в мені клоуна. Я стерла помаду рукою і вмить стала схожа на Джокера. Зрозумівши, що це не костюмована вечірка, я побігла до ванної вмиватися. Фух, здається відмила, я глянула на себе в дзеркало і розсміялася. Джокера я таки змила, а натомість з’явилася кумедна панда.

Треба терміново телефонувати мамі.  Мама певно була зайнята, тому не чула мобільний. А мене ці збори так втомили, що я поснідала і заснула.

Прокинулась рівно за 30 хвилин до початку. Я ще раз добряче вмилася, розчесала і залишила розпущеним своє довге волосся, вдягла білу футболку, сині джинси і білі кросівки. А що мені виряджатися. Приснула маминими духами і побігла.