Нова мрія

Натхненна маминими словами про цукерочку, я мчала до школи, щоб дізнатися, як Ані перепало і потішити її улюбленими зефірками.

Та чуда не сталося, ображена Аня зі мною не розмовляла, ігнорувала та навіть попросила вчительку пересадити її на першу парту, буцімто вона стала гірше бачити. А натомість до мене пересадили ту бридку Риту, в якої ніс довгий і загнутий на кінчику, на обличчі страшна бородавка, але вся бридкість не у зовнішності, а в поведінці. Вона вважає себе центром всесвіту, бо відмінниця і активіста класу, перша донести вчителю і намутити якусь інтригу.

Вона дратувала мене з першої хвилини на Анютиному місці, від її правильності розташування канцелярії на столі до  розкладу чергувань за партою.

Я зібрала речі і пересіла на задню парту, тут мені комфортно і відкривається вид на весь клас.

Мої життєві орієнтири були розбиті вщент, тому потрібно було терміново знайти собі мрію чи хоча б хобі.

Пройшло вже досить багато часу, щоб перестати на мене ображатись, тому сьогодні я вирішила поговорити з Анею, та вияснити, що ж змусило її грати в тривалу мовчанку. Та коли я переступила поріг школи, моя щелепа покинула своє місце і впала на підлогу, моя Анька, виглядала мов лялька барбі. Вона ніколи не носила спідниці і ніколи не фарбувалася. А сьогодні вона прийшла в коротенькій рожевій сукні в прозорих колготках з сердечками, на підборах. Її кучеряве волосся було підібране і випрямлене, явно не вдома. Обличчя її було не природного смуглявого відтінку, очі підведені чорною підводкою, а губи нафарбовані рожевим блиском. Її невисокий зріст не сильно гармоніював з таким образом, але здається   їй було байдуже. Вона йшла мов королева коридором, але за відсутності практики ходіння на підборах, вона послизнулась і мало не впала, як раптом її підхопили Марта та Аліса. Дві красуні-моделі нашого класу. На уроках вони завжди зайняті модними журналами і брендовими речами, косметикою та  онлайн пошуком – крутих вечірок.

Ці двоє і моя Анюта ніяк не вписувалися в одну компанію, але тим неменше так воно і було.

Взявшись під руки вони попрямували в клас. Наші моделі ніколи не переймались навчанням, бо їхні батьки були меценатами нашої школи, тому успішність в них була на вищому рівні.

Своїм яскравим образом Анюта привертала увагу протилежної статі, та і не тільки, дівчата заздрісним поглядом проводжали її коридором.

Коли ми зустрілись поглядом, дівчина, з якою я прожила пів свого життя, яку люблю, як рідну сестру, подивилась на мене зухвалим і зверхнім поглядом і пройшла повз. Я не витримала і крикнула:

- Анютка, крутий лук.

Вона повернулася і таким же ж зухвалим поглядом опромінила мене.

- Вона тепер Ен, вона тепер на щабель вище цього світу. – сказала Марта.

- Окей, Ен. Можна тебе на два слова? – поцікавилась я.

- З такою, як ти розмовляти небезпечно, можна набратись бліх – зухвало сказала Анюта.

Мене ніби током вдарило.

- Раніше ці блохи були спільні.

- Раніше ми грались у пісочниці, а тепер ми подорослішали і проходимо повз них. – повчально сказала дівчина. – чого і тобі бажаю.

Я сиділа на уроці англійської мови, зовсім сама, поглядаючи на Анюту у блискітках та підборах, вона час від часу пошкрябувала ноги. Гламурні капронові колготки в сердечках, відчувалися, як кактуси.

Я усміхнулась, адже моду потрібно вміти носити на собі, але це зірковий час Анічки, тому не вмішуватимусь.

Тема на дошці «Ancient Greece. Athens».

Я поринула в античність з головою, особливо зачепив Акрополь. І тут в моїй голові промайнула думка, яка плавно перетворилася в мрію.

Хочу в Грецію. А щоб ускладнити собі завдання, хочу в Грецію до кінця цього року!

Мета є, тепер тільки вперед.

Після уроку забігла наша класна керівничка Іванна Олексіївна і повідомила про дискотеку до 8го березня. Не шкільну, як всі роки, а в холі великого театру, 9-11 класи.

Ще недавно в мене були грандіозні плани на ту дискотеку, але життя повернулося на 180 градусів і ніяк в цукерочку не перетворилося.

Я скривилась, бо йти туди не було ніякого бажання. Пару дівчат з класу, сказали, що це не обов’язково і вони не прийдуть. Тоді І.О. заперечила, що всі хто не прийдуть будуть малювати стінгазети для виставки. У нашому класі художників не було, тому ця геморойна робота могла дістатись будь-кому, навіть мені. О ні, краще я там побуду.

Після уроку, я зробила те, що не робила ніколи в житті, пішла в шкільну бібліотеку, завела собі справжній читацький квиток і попросила книгу про Грецію.

Я занурилася в текст і зовсім втратила зв'язок з реальністю. Раптом почула чиюсь розмову, але не відразу вдалось відірватись від Афін. Коли голос став гучніший, я приклала останнє прочитане слово пальцем і повернулася до джерела звуку.

 - Що ? -перепитала я.

 - Кажу. Як така красуня сидить в цій запиленій книгозбірній чи пилозбірній? - промовив Дарк.

Я нахвилинку замешкалась і не зрозуміла реальність це чи сон і швиденько відповіла :

 - Набираюсь знань, а не дурості - сказала я складаючи руки на грудях.

- Можу припустити, що дурниць ти вже наробила, якщо прийшла сюди набиратися мудрості - посміхнувся хлопець.

- А хто їх не робить?! - відповіла я і посміхнулася.

Хлопець піднявся і направився до виходу:

- Буде бажання поговорити та разом гризти граніт науки заходи, я тут щодня - сказав Дарк і вийшов за двері.

Усе могло би бути ідеально, якби я не була затьмареною образою та гнівом на нього. А ще більше, знаючи, що там, в  Богом забутому селі, його чекає дівчина .