Уроки проходили ніби повз мене, вчителі змінювалися на горизонті, як листки календаря у пришвидшеному темпі.
Мою увагу привернув урок зарубіжної літератури, де ми розбирали історію Ромео та Джульєтти.
Так романтично, - подумала я, - як у нас з Дарком, лише кінець у них якийсь неправильний.
Я задивилась у вікно, де "лютував" січень місяць. Лютував в кавичках, бо замість білосніжної ковдри навкруги було коричниве болотце.
За хвилину почав накрапати дощ і переніс мене в день, коли ми з Анею проводили детективні спостереження.
Того дня теж була не льотна погода і накрапав незначний дощик. Анюта відмовляла мене від цієї затії, але я не відступала:
- Міла, я тебе дуже люблю і ціную нашу дружбу, але це вже занадто,-обурилась дівчина.
- Анька, я розумію, ти завжди мене виручаєш і підтримуєш, але цього разу, справа дуже серйозна, - продовжувала наполягати я.
- Міла, я твої «останні рази», можу записувати і виявиться добрячий трьох томний роман.
- Аню, я знала що ти мене зрозумієш, адже не просто так ти сказала слово "роман"
- Мі, я на це не куплюсь, - сердито сказала подруга,- я навіть не поворухнусь у твій бік.
- Гаразд, - важко видихнула я і вийшла за двері. Простоявши пару хвилин в коридорі, я дивилась на годинник увімкнувши відлік.
Коли задзвонив таймер, я була вражена, але не довго. Анюта вискочила в коридор з криками:
- Мілка, зачекай, я з тобою.
А я стояла упершись спиною об косяк вікна і час від часу поглядала на годинник:
- Спізнюєшся подруга, - сказала я і розпливлася в щирій усмішці.
- Ти знала, - схрестила на грудях руки Анька.
- Ти моя найкраща, - сказала я і кинулась в обійми подруги, - моя сама-сама.
Сьогодні Дарій Дмитрович був дуже знервований, в нього явно щось сталося і маю йому допомогти. Коли я наближалася до школи, гаразд-гаразд спізнювалася як завжди, то побачила Дарка, який кулею вилетів з дверей школи і дуже нервово розмовляв по телефону. Він розмахував руками і намотував кола під школою. Потім він став під деревом і сильно вдарив його кулаком. Мені хотілося підбігти і огорнути його зранений кулак. І я вже майже підійшла, як раптом він розвернувся і забіг назад в школу.
Він явно в щось вляпався, а я повинна йому допомогти.
- Аню, я знаю, що вже дістала тебе своїм детективним розслідуванням, тому давай так, якщо Дарк після школи піде звичним маршрутом, тоді ми підем в кіно за мій рахунок, а якщо ні - то підемо за ним і кіно подивимось з першого ряду.
- Подруго, це перша толкова пропозиція з твої уст - сказала Аня і усміхнулась потираючи долоні.
Пролунав дзвоник і вже за хвилину всі учні виринули з дверей школи, мов купа маленьких рибок, за якими женеться велика тигрова акула, в цілях наживи. Першим з тієї купи, виринули ми з Анютою, зайнявши вільну помаранчеву лавочку біля школи.
На горизонті з'явився Алекс, однокласник Дарка і за сумісництвом його найкращий друг.
Алекс це абсолютна противополжність Дарка, світлий мов сонце, як обличчя так і волосся, на носі жменька розсипаних веснянок. Невисокого зросту, повний енергії та різних приколів. Він завжди заходиться дзвінким сміхом та стрибає, мов попригунчик. Здаться в нього, в цікавому місці, є вбудований моторчик і він затихає лише на підзарядці.
Ну раз Алекс вже на вулиці, то за пару хвилин вийде і сам Ромео, вони нерозлийвода, завжди разом, - надіюсь, хоч сплять нарізно.
Дарк випав зі школи, зовсім не в гуморі, Алекс стрибав навколо нього, намагаючись розвеселити і підбадьорити, але хлопець лише відмахувався рукою. Потім вони довго сперечалися і сильно розмахували руками. Алекс повернувся, махнувши рукою пішов у бік дому, а Дарк почесав потилицю, глянув на годинник і попрямував в невідомому напрямку.
А це означало ніщо інше, як нову пригоду. Анька встала з лавки і подала мені руку:
- Ну що, ходімо Шерлок.
#2912 в Молодіжна проза
#10976 в Любовні романи
#4318 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.05.2020