Глава V

Сірий день. Вей Шан ходив раніше чудесними, а тепер зруйнованими вулицями своєї країни. Він дивився на це все і біль стискав його серце. «Він зруйнував все! Він зруйнував нас! Він спопелив нашу династію! Але одну іскру він забув потушити! І та іскра розгориться, і перетвориться у велике вогнище, що знищить Демінга цілком! Потрібно, щоб Жілан вижила, адже вона і є тою самою іскрою що спопелить кляту сім‘ю Юань!» - так роздумував Шан і сльози стікали по його обличчю. Чому все так обернулося ? Сім‘я Юань завжди жила в мирі з сім‘єю Вей. Якби не цей імпульсивний Демінг, який заради своїх інтересів і світ ладен знищити! Якби не він ... Якби не він ... Якби не він !!! Такі думки вихором літали в голові Шана і розпалювали у ньому вогнище помсти. Помсти, яка б заглушила біль втрати близьких... Помсти яка б відновила справедливість і мир ... ... Юнак ішов, аж ось раптом ... :

– О, невже це ти, милий Вей Шан ? А ми так довго тебе шукали по цьому місту! Вже думали, ти встиг втекти, аж ось, ти тут! 

– Ромян Шен! І ти з тим зрадником !? Як ти можеш !? Ми з тобою друзі з дитинства! Мої батьки ще тоді, коли ти був в пелюшках загорнений, піклувалися про тебе і ростили як рідного сина! Це твоя така їм дяка !? 

– Шен зробив правильно! - не витримавши цих докорів другові гаркнув Юань Демінг. - А ось ти вчинив неправильно, йдучи проти мене! Я знищу і тебе, і всю вашу нікчемну родину! Каєд! Негайно візьми цю падлюку і зв’яжи як раба до свого коня! Негайно виповнити!

– Добре ! 

Каєд і ще декілька дужих хлопців підхопили Шана і зробили те, що наказав Юань Демінг. 

– А тепер - на головну площу ! Заявимо про себе цілому світу !